Рейдерська хвиля накрила виноградівський «Агрошляхбуд»

Рейдерська хвиля накрила виноградівський «Агрошляхбуд»

Колективне підприємство хоче привласнити мукачівська родина. 

 

КП, засноване у 1991 році, може канути в лету. Справа у тім, що згідно зі статутом фірми, частки могли придбати виключно колективні члени – працівники «Агрошляхбуду». Наразі там працевлаштовано 73 місцевих жителів, переважна більші мають певні відсотки у власності. Ще один нюанс, ніхто більше 20% володіти права не мав. Сьогодні парадоксально дивна склалась ситуація -   жителька села Клячанова, що на Мукачівщині, не будучи колективним членом ще у 2014 році придбала майже 5% частку «Агрошляхбуду». За один з гаком рік Оксана Володимирівна свій статок збільшила у 10 разів. Цікаво, яким шляхом..? Але про все по черзі.

Робітники б’ють на сполох – колективне підприємство хочуть захопити рейдерським шляхом. «Для того, аби стати власником частки, себто колективним членом підприємства, повинні провести збори трудового колективу, принаймні зібрати необхідний кворум, обрати голову, секретаря, проголосувати тощо… Нічого подібного не було. Це ми можемо довести документально, при об’єктивності третьої гілки влади і кожен компетентний суддя прийме рішення на нашу користь, зрештою, як підтвердить Його честі мої слова кожен працівник «Агрошляхбуду»», - зауважив майстер асфальтобетонного заводу Василь Любка. Небайдужі долею фірми робітники, зробили колективне звернення до правоохоронних органів, влади, суду. Щоправда, представники останнього, при чому господарського (йому підвідомчі виключно спори за участю господарських товариств – авт..), прийняли, на думку працівників КП, суб’єктивне рішення. «Я працюю на «Агрошляхбуді» 14 років, хоча чомусь жодного відсотка у власності не маю. Колишній керівник, царство йому Небесне, Юрій Іванович Данко давав таке право на власний вибір. Але, зрештою, про покійних говорять або добре, або ніяк. Тому продовжувати цю думку не буду. Я хотів працевлаштувати свого сина сюди, відправити його на навчання, але тепер боюсь залишитись без роботи сам. У господарському суді навіть не хотіли вислухати нашу точку зору. Склалось враження, що долю вирішували самої вивіски «Агрошляхбуд», а не нашу – живих людей. Запитали, чого ми сюди прийшли», - констатував водій колективного підприємства Валерій Жигарьов.

Своя думка з цього приводу у представника Оксани Поп згідно з довіреністю її сина – Івана Попа. Шановний молодий управлінець чомусь часто говорив у інтерв’ю: «Мама дала доручення, маму порекомендували, у мами 53%». Склалось враження, що все життя шановного Івана Івановича зробила Мама. «Ви повинні зрозуміти, що згідно зі статутом колективним членом може стати будь-хто за згодою двох сторін. Мою маму порекомендував колишній директор підприємства», - запевнив Іван Поп. Далі стає цікавіше – Іван Іванович стверджує, що збори були, але протокол не бачив ніхто: «Збори проводились, можливо не всі були, кворум точно був. Ми не звертались, щоб протокол надали, необхідності такої не було», - продовжує представник Оксани Поп.

Як власність шановної Оксани Володимирівни за рік виросли у 5 разів – теж цікаве питання. Її син задля сімейного бізнесу не полінився встати з директорського крісла ТОВ«Соло» і пішов умовляти власників часток. «Я на підприємстві працюю 43 роки. Іван Іванович мав тут своїх людей, через них звернувся до мене, мовляв, аби я продав свої відсотки його мамі, бо «Агрошляхбуд» розвалюється. Я спочатку відмовлявся, але потім подумав, бодай щось, аніж нічого. Продав. Мені пояснили потім, що я піддався афері. Відкликав у нотаріуса право голосу Оксани Поп за мене, хотів повернути гроші за продану частку, але Іван Іванович порівняв продаж більш, ніж пів мого життя з машиною. Сльози навернулись», - поскаржився слюсар Федір Бак.

Справа наразі у Львівському апеляційному суді. Розгляд запланований на 16 лютого поточного року. У власній перемозі переконаний виключно Іван Поп. Натомість переважна більшість молиться Богу і чекає, хоч і не зовсім вірить в утопію ідеального суспільства – «Верховенство права».

Хай переможе здоровий глузд. На суд їду і я.

Віталій БІРОВЧАК

 

 

12 лютого 2016р.

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів