Будівля в Ужгороді на Підгірній, 46: пам’ять про покоління студентів, викладачів та цілі епохи інтелектуального життя краю

Якщо пройтися тихішими кварталами ближче до центру та згорнути на вулицю Підгірну, погляд неминуче зупиниться на будинку під номером 46. Сьогодні тут розташований Студентський відділ Ужгородського національного університету (а поруч десятиліттями формувався науковий осередок університетської бібліотеки та хімічного факультету).

За сучасними табличками та потоком молодіжних кроків ховається багата архітектурна й освітня історія, яку дослідники відтворюють за архівними фондами Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО), ювілейними літописами УжНУ та краєзнавчими працями про старий Ужгород.

Від старих освітніх традицій до міжвоєнного ритму

Історія забудови цієї частини міста нерозривно пов’язана з формуванням освітнього та культурного простору Ужгорода на зламі XIX–XX століть, за часів Австро-Угорщини. Квартали між Замковою горою, вулицею Капітульною та Підгірною традиційно тяжіли до духовних, гімназійних і просвітницьких інституцій краю.

У міжвоєнний період, за часів Першої Чехословацької республіки (1919–1938), коли Ужгород набув статусу адміністративного центру Підкарпатської Русі, вулиця Підгірна зберегла свій камерний, інтелектуальний характер. Забудова району поєднувала класичні центральноєвропейські риси та раціональну стриманість тогочасної громадської архітектури: міцні мури, високі віконні прорізи, продумане планування коридорів і внутрішніх приміщень, розрахованих на тривалу службу людям.

Колиска перших факультетів і бібліотеки УжНУ

Коли у жовтні 1945 року в Ужгороді було відкрито державний університет, новостворений заклад не мав власного студмістечка — його перші підрозділи розмістили в історичних будівлях середмістя, зокрема на вулицях Капітульній, Університетській та Підгірній. Як свідчать офіційні хроніки історії УжНУ та спогади перших викладачів, корпус на Підгірній, 46 став однією з перших домівок для становлення університетської науки.

Саме тут у перші повоєнні роки розпочинала роботу Наукова бібліотека університету — спершу в невеликому приміщенні, яке згодом перетворилося на одну з найбільших книгозбірень регіону. У цих стінах читали лекції засновники закарпатських наукових шкіл, працювали перші деканати та адміністративні служби, а сам будинок на довгі роки закріпився в пам’яті містян як «старий ректорат» — місце, з якого починався шлях тисяч випускників.

Сьогодення: тривожна тиша за облупленим фасадом

Сьогодні адреса Підгірна, 46 залишається живою точкою на мапі університету: у будівлі працює Студентський відділ УжНУ, куди молодь приходить оформлювати документи, вирішувати питання гуртожитків, стипендій чи студентського самоврядування.

Проте зовнішній вигляд цієї історичної споруди викликає гіркий жаль. Попри її значущість для міста та університетської спільноти, будівля поступово занепадає і має неохайний, занедбаний вигляд. Зі стін осипається стара штукатурка, оголюючи пошкоджені ділянки фасаду, карнизи й декоративні елементи потребують дбайливої руки реставраторів, а загальний стан екстер’єру дисонує з поважним статусом місця, з якого колись починався головний виш Закарпаття.

Складається враження, що в щоденній адміністративній рутині про зовнішню гідність цієї архітектурної пам’ятки просто забули — і споруда, яка витримала зміну епох і режимів, нині мовчки чекає на господарську увагу, перш ніж руйнування стануть незворотними.

Для підготовки  матеріалу про цей будинок спиралися на:

• Офіційну історію УжНУ — видання до ювілеїв університету, спогади перших ректорів та викладачів (зокрема про перші корпуси на Підгірній, Капітульній та Університетській).

• Праці ужгородських краєзнавців — книги й статті Йосипа Кобаля («Ужгород відомий та невідомий»), Людвіга Філіпа, Тетяни Літераті («Втрачений Ужгород»)

• Сакура ньюз

 

15 листопада 2026р.