Одне народження на двох! (ФОТО)

        Слідами однієї статті

У вересні місяці 2011 року я написав статтю «…У перший клас» про сестричок-двійняток Вікторію та Каріну Данканичів за моїм авторством. Якраз до школи красунечок-донечок того дня проводжала їхня мати пані Ольга. Пригадується, першополосна публікація мала неабиякий резонанс – на подібні теми до тих пір у пресі майже не писалося. Відтоді минуло понад п‘ять років. Я вирішив дізнатися, як змінилися ці дітки за час, що пройшов від того першовересневого дзвінка, що нового в сім‘ї двійняшок тощо? Звісно, дівчатка тоді у об‘єктив дивилися несміливо, навіть якось розгублено, а зараз стали дорослішими, вони ходять у 5-А клас тої самої школи, куди мати повела їх у перший клас – ЗОШ № 1. Отже, читайте про героїнь моєї розповіді п‘ятирічної давності.

       Від першокласниць – до п‘ятикласниць         

І якщо у першому й насправді цокотухами були, а ще несмілими, нерішучими й сором‘язливими, то нині вони – вельми привітні й щебетливі п‘ятикласниці. Передостаннього січневого дня ці дві за знаком зодіака «водолійки» святкували своє одинадцятиріччя. Такий щасливий і блаженний для них день – дві одинички виструнчилися в ряд і поруч стоять, склавши число 11! Запросили в гості навіть 78-річну бабусю Марію з села Дубино на Мукачівщині (саме звідси їхня мати Ольга), а ось 89-літній дідусь тільки вітання щирі та презенти передав. Вік уже не той він має, аби так далеко їхати. З татової сторони своїх онучок здоровили його батьки (для малих дідусь Василь і бабця Ліза). Живуть під спільним дахом – тож утомливими ані походи, ані вітання для них не були. Коли урочиста трапеза виявилася в розпалі, зателефонували інші двоюрідні сестри та брати – діти тітки Ірини та стрия Василя. Загалом сім онуків і три правнуки мають дубинські бабуся та дідусь.

         Сестри – всидючі та уважні

Але і це ще не все – класний керівник Оксана Юріївна Бенедик також своїм славним ученицям у ці миті здоров‘я, щастя та добра побажала. А ще зичила «класна» вчитися тільки на відмінно, аби успіхами пишалися батьки та радувалися вчителі. Наразі у класі двійнята тільки Данканичі – тож ровесники їх шанують, цінують, з ними всі дружать, приятелюють. Зичливі, приязні та скромні Вікторія з Каріною також з усіма ладять. А ще посидючі та уважні. Завжди спільні теми з однокласниками мають – книжки, позакласне читання, мобілки, пазли, олівці, мультфільми тощо. Хваляться-не нахваляться, які плани в житті мають. Звісно, перш за все шикарні телефони в портфелі носити – такі вже мрії в кожної дитини. Відтак по світу подорожувати, у багатьох країнах хочуть побувати.

        І Париж, і коники

З цією метою і вчать не тільки географію, але й англійську мову. До речі, мама Ольга постійно наголошує, що навчання – найголовніше для донечок завдання. А ще каже, що це неабиякий труд. Між іншим, Вікторія прагне європейський Париж навістити. Відколи дізналася, що є у Франції така столиця, то тільки й марить цим красивим містом. Де сяде, там і малює Єйфелеву вежу. Навіть торт на день народження із цим логотипом їхній стіл прикрашав. А ось Каріна більше тягнеться до природи, біологію любить понад усе. За кониками буде дивитися-спостерігати цілими годинами. Ані разу навіть не кліпне. І картини, і фільми, і казки – усе в голові про цих тваринок чарівне дівча береже…  

         Подружки теж привітали      

Між іншим, і цього дня привітати подружок-п‘ятикласниць зі святом завітали перевесниці Катеринка Якимчук, Діана Безик, Ванеса Величко, Флорія Кромак та інші. Бракувало хлопців – але й вони прийдуть літ через чотири-п‘ять. Вже не кажучи про сусідів, окрім яких тут були куми з кумовами, тобто хрещені батьки цих чарівних двійнят. Тільки й мови було про те, як швидко роки летять-біжать. Ніби навіть не помітили, як одинадцяте «білозим‘я» зустріли дівчатка. Щоправда, січень снігу так і не наслав. Та найбільше йшлося про школу. Згадували клас. Класну. Учителів. До речі, мама коло прохідної одинадцятирічки щодня їх чекає та додому проводжає – пильнує, аби все було гаразд. Доні – це сім‘ї Данканичів цінний і найбільший клад. Мати Ольга й татусь Василь пишаються, що мають таких дівчат.  

        Чергова зустріч – років через п‘ять  

Що ж, нехай і далі проносяться роки, а сестри-двійнята Данканичі з 5-А також собі щасливими ростуть.  А особисто я беру на себе невеличке зобов‘язання – літ через п‘ять знову навістити першу школу і клас, де вчаться Вікторія з Каріною. Що писатиму та як – покаже час. Але повірте, що із виду сюжет не пропаде. Журналістське слово честі! Тож пильнуйтеся, дорогі наші дівчатка, адже швидко і наступне п‘ятиріччя промайне. І будете вже ви у десятому класі та й літ вам зозуленька по шістнадцять накує. Станете дорослішими, та й ми, мас-медійці, не помолодіємо. Але неодмінно сфотографуємо і про вас напишемо.

Михайло ПАПІШ

На ФОТО: сестри-двійнятка з матір‘ю Ольгою та класною О. Бенедик.