Наскільки облаштування теплових лічильників відповідає інтересам споживачів?
Останнім часом активізувався процес обладнання багатоквартирних будинків загальнобудинковими засобами обліку теплової енергії.
При цьому установка таких теплолічильників, як правило, повинна здійснюватися за рахунок коштів теплопостачальних організацій, що абсолютно логічно і відповідає практиці інших країн. І хоча в цьому питанні є ще ряд нюансів, органи державного і місцевого управління проводять послідовну роботу, щоб закінчити процес в найкоротші терміни. Спробуємо розібратися, чому така увага приділяється обладнанню багатоквартирних будинків теплолічильниками і наскільки воно відповідає інтересам споживачів теплової енергії.
Перше, що потрібно відзначити, - встановлення загальнобудинкового приладу обліку теплоенергії не є енергозберігаючим заходом. Від того, чи буде житловий будинок обладнаний ним чи ні, кількість подаваної теплової енергії на опалення не зменшиться. Єдине, що буде точно зафіксовано - реальне теплоспоживання будівлі. Це і є головною перевагою організації загальнобудинкового обліку і знаходиться у сфері інтересів кожного споживача теплової енергії. Адже якщо житловий будинок не має відповідного обліку, то кожен квартировласник повинен платити не за реально спожиту кількість теплової енергії, а за так званим «економічно обґрунтованим тарифом на опалення одного кв. метра загальної площі квартири». Як показує практика, плата за опалення за таким тарифом в середньому на 30% перевищує плату, розраховану на підставі реального теплоспоживання. Тому всі жителі зацікавлені в організації загальнобудинкового обліку в своїх будинках, це дозволяє їм значно скоротити витрати на опалення свого житла. Зрозумілий і інтерес органів державного і місцевого управління – перехід на оплату за реальне теплоспоживання знижує соціальну напругу в суспільстві, пов'язану з підвищенням тарифів.
У той же час організація повсюдного загальнобудинкового обліку споживаної теплової енергії зачіпає інтереси теплопостачальних організацій. У більшості випадків їм не вигідний перехід на систему розрахунків по реальному споживанню. Тому вони будуть шукати легальні шляхи підвищення оплати за теплоенергію. Одним з таких шляхів може бути збільшення температурних параметрів теплоносія, що подається на обігрів будівлі, а, отже, і кількість теплової енергії на їх опалення. Все це зафіксують прилади обліку, мешканці заплатять більше за теплоенергію, хоча для комфортного проживання такої кількості тепла їм не треба, а надлишки підуть на «опалення» навколишнього середовища через відкриті балкони і кватирки.
Для того, щоб позбутися подібного сценарію, сучасна теплотехніка пропонує ряд апробованих технічних рішень, що включають заміну застарілих теплових пунктів в існуючих будівлях на сучасні індивідуальні теплопункти (ІТП).
По-перше, при встановленні таких пунктів можна ставити оптимальні параметри теплоспоживання будівлі. Для цього у складі ІТП існують спеціальні програматори, які налаштовуються на споживання такої кількості енергії, яку необхідно для підтримки комфортного температурного режиму в приміщеннях.
По-друге, у складі ІТП є автоматизована система регулювання теплоспоживання в залежності від погодних умов. На підставі показань датчика температури зовнішнього повітря керуюча система в автоматизованому режимі зменшує (при підвищенні зовнішньої температури) або навпаки збільшує (якщо зовнішня температура знижується) подачу теплової енергії на опалювальне приміщення. Іншими словами, будівля, обладнана сучасним ІТП, буде споживати лише ту кількість теплової енергії, яка йому дійсно необхідна, незалежно від обсягів поставки цієї енергії теплопостачальною організацією, до того ж буде регулювати своє теплоспоживання в залежності від погодних умов.
Використання можливостей сучасних ІТП з регулюванням теплоспоживання будівель в поєднанні із загальнобудинковим урахуванням теплоенергії є енергозберігаючим заходом. Як показує практика, завдяки його реалізації можна досягати економії близько 30% теплової енергії і при цьому виключити залежність від недобросовісних дій постачальників тепла. Впровадження такого енергоефективного рішення має також важливий виховний момент. Після реалізації таких заходів, населення реально відчуває їх ефективність у вигляді скорочення розміру оплати за спожиту теплову енергію. У свою чергу це спонукає квартировласників продовжувати роботу з підвищення енергоефективності та скорочення теплоспоживання будівель.
Наступним кроком може бути утеплення зовнішніх огороджувальних конструкцій (стін, горищних перекриттів, перекриттів над підвалами та внутрішньобудинковими проїздами), заміна вікон на енергоефективні з підвищеними показниками опору теплопередачі і т. п. Реалізація подібних заходів сприятиме значному скороченню теплоспоживання будівель і в кінцевому підсумку, буде позначатися на зменшенні плати за опалення для кожного власника квартир.
Слід також звернути особливу увагу на вирішення такої характерної для житлових будинків та їх систем опалення проблеми, як рівномірний розподіл теплової енергії по всіх опалювальних приладів всередині будівлі. На жаль, в більшості випадків існуючі системи опалення виконані так, що чим далі опалювальні стояки знаходяться від теплового вводу в будинок, тим менше надходить до них теплової енергії. Тому в окремі квартири надходить надмірна кількість тепла, а іншим його недостатньо. Позбутися подібної ситуації можливо шляхом балансування внутрішньобудинкової системи опалення. Для цього використовуються спеціальні балансувальні клапани, що встановлюються на опалювальних стояках. З їх допомогою можна забезпечити подачу теплоносія з необхідними температурними параметрами до всіх опалювальних приладів всередині будівлі і тим самим забезпечити рівні умови теплового комфорту для всіх мешканців будинку.
Разом з тим слід зазначити, що запропоновані заходи хоч і призводять до скорочення оплати за опалення для всіх квартировласників житлового будинку, але не забезпечують справедливого розподілу розмірів цієї оплати в залежності від реального теплоспоживання кожної конкретної квартири. Показання загальнобудинкового теплолічильника розподіляються між кожною квартирою будинку в залежності від загальної площі цих квартир. І хоча в результаті впровадження енергоефективних заходів, мешканці стали платити менше, все одно вони платять за усередненими показниками, які не відображають реального споживання кожною квартирою. Ліквідувати таку ситуацію можливо за рахунок організації поквартирного обліку та регулювання споживання теплової енергії. Кожен квартировласник повинен мати можливість регулювати температурний комфорт у своїй квартирі і враховувати спожиту для цього теплову енергію. Сучасні технічні засоби дозволяють організувати поквартирний облік і регулювання в будь-якому існуючому будинку.
Для регулювання використовуються радіаторні терморегулятори, що встановлюються на кожному опалювальному приладі (радіаторі). З їх допомогою можна задавати бажану температуру в кожному приміщенні квартири, можна знижувати її в період відсутності людей у приміщеннях – іншими словами регулювати кількість тепла, необхідного для комфортного проживання, виходячи з бажань квартировласників.
Дещо складніше організувати поквартирний облік теплової енергії. На жаль, системи опалення більшості існуючих будівель не передбачали наявність єдиного квартирного введення тепла, до кожного опалювального приладу воно подається по зпгпльнобудинкових стояках. Можна, звичайно, встановити теплолічильники на кожен опалювальний прилад, але це дуже дорого, складно в експлуатації і не раціонально.
Є два рішення даного питання. Якщо внутрішньобудинкові теплові мережі в будівлі повністю амортизовані і потребують заміни, то необхідно запроектувати нову систему з поквартирними вводами в кожну квартиру і встановленням на них по одному квартирному теплолічильнику. Якщо ж теплові мережі ще мають значних технічних ресурсів, то слід організувати поквартирний облік з використанням так званих приладів-розподілювачів, що встановлюються на кожен опалювальний прилад. Прилади-розподілювачі не є теплолічильниками, що вказують безпосередньо кількість спожитої теплової енергії. Вони дають можливість із загального теплоспоживання будівлі, визначеного загальнобудинковим теплолічильником, обчислити частку теплоспоживання кожним опалювальним приладом системи. Спеціальні розрахункові комплекси на основі показань приладів-розподілювачів дозволяють визначити кількість теплової енергії, спожитої кожною конкретною квартирою. Це, загалом, недороге обладнання з системою дистанційного зчитування результатів, дозволяє організувати поквартирний облік спожитого тепла. Аналогічні системи працюють у багатьох країнах (Данії, Польщі, Чехії і деяких інших) і за багато років експлуатації показали свою високу працездатність і ефективність.
Організація поквартирного обліку в будь-якому разі не виключає необхідність загальнобудинкового обліку. Якщо поквартирний облік організований за рахунок установки теплолічильників на єдиних квартирних вводах тепла, то загальнобудинковий облік необхідний для оцінки теплоспоживання приміщень загального користування (сходових майданчиків, ліфтових холів тощо). З загальнобудинкового теплоспоживання віднімається сума теплоспоживання всіх квартир будинку, і отримана різниця буде показувати кількість теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування. Оплата за цю енергію розподіляється між усіма квартирами будинку залежно від їх загальної площі. Якщо поквартирний облік організований з використанням приладів-розподілювачів, то загальнобудинковий облік є основним елементом такої системи обліку.
Висновки:
1. Організація загальнобудинкового обліку теплоспоживання будівель дозволяє його мешканцям перейти від оплати за опалення за усередненими (найчастіше завищеними) показниками до оплати за реально спожиту тепловц енергію, що дає можливість зекономити близько 30% коштів.
2. Мешканці житлових будинків, які перейшли до сплати на підставі загальнобудинкового обліку теплоспоживання та відчули реальні результати такого переходу, отримують додаткові стимули до подальшої термомодернізації житла, впровадження нових енергозберігаючих заходів з метою послідовного скорочення витрат за споживані енергоресурси.
3. Найбільшого ефекту загальнобудинковий облік теплоспоживання може бути отриманий в поєднанні з впровадженням сучасних індивідуальних пунктів, які забезпечують оптимальне споживання теплової енергії та регулювання споживання зважаючи на погодніи умови.
4. Організація загальнобудинкового обліку теплоспоживання є обов'язковою умовою для подальшої організації поквартирного обліку та регулювання.
5. Організація поквартирного обліку та регулювання дозволить забезпечити справедливу оплату за спожиті енергоресурси кожним власником квартири, в залежності від його бажань щодо створення комфортних теплових умов у своїй квартирі і пов'язаного з цим реального теплоспоживання.
До цієї новини немає коментарів