Відразу двоє унікальних митців презентували свої картини в Ужгороді

Спільні в митців земляцтво (ужгородець та уродженка с.Соломоново на Ужгородщині) й освіта за фахом – Ужгородське училище прикладного мистецтва. Єднає їх і те, що кожен зумів віднайти власний упізнаваний авторський стиль в улюбленому виді образотворчості.

Так, під час відкриття виставки Володимира Павлишина музейники, а також колеги по пензлю Володимир Микита, Тарас Усик і Борис Кузьма прихильно відгукнулись про творчі шукання автора. Зокрема, розповіли: навіть пишучи з натури, митець настільки по-особливому сприймає побачене, пропускає через власну призму світовідчуття, що в результаті на полотні народжується дещо ірреальне, а заразом – вдумливе, чуттєвє, плинне. Ще підкреслили вправне володіння живописця кольором, яке надто помітне на його останніх роботах у зеленкувато-синьо-фіолетовій палітрі. Крім того, шанобливо колеги висловилися про Володимира Павлишина як про друга та голову унікально творчої сім'ї – це, крім самого автора, дружина Наталія Сіма та син Володимир Палишин (молодший). Зі створенням родини, а саме – заміжжям чи не одразу по завершенню навчання в училищі пов'язаний переїзд Катерини Голло до Угорщини. Й хоча художниця-графік неодноразово з успіхом презентувала свою творчість у Будапешті та ще в кількох угорських містах, на малу Батьківщину з виставкою приїхала вперше.  

Теплий прийом і гідне представлення гості організували діячі культури краю та місцева угорська інтелігенція. Приміром, художник і кандидат мистецтвознавства Аттіла Коприва розповів, що вперше познайомився з мисткинею і її роботами близько трьох місяців тому і вони справили неабияке враження.

"Всі ми – художники, знавці та поціновувачі мистецтва знаємо, що графіка – це один із найскладніших видів образотворчості. Як скелет в анатомії, так і рисунок є таким собі каркасом для багатьох видів – живопису, скульптури й інших. Отже рисунок – це основа, і дуже важливо, коли митець, як оце Катерина Голло, котра тривалий час вправлялась у художній кераміці, від оперування графічними елементами переходить до графіки як цілком довершеного, самодостатнього мистецтва. В сьогоднішній постмодерний час кажуть, що мистецтво без провокації – не сучасне й не життєздатне. Так от, у картинах Катерини Голло провокації нема: ми бачимо глибоку думку, виважену композиційність, фактурність, ритм, пляму, лінію, що в своїй сукупності творять складні і наповнені, але водночас мереживно легкі образи".   

Виставки продовжаться до середини травня, пише Управління культури Закарпатської ОДА 

  Надіслати другу