Як змінився за 90 років Чорний потік у закарпатському селі, де жили німці, а закоханим можна було ходити лише на одну гору

Мандрівник та природолюб Траян Мустяце виставив у соцмережі цікаві фотографії потічка Чорний потік (звур), що знаходиться в Усть-Чорній 90 років тому і зараз.

Усть-Чорною поселення назвали чехи, бо в селі устя Чорного потоку впадає в Тересву.

На початок Другої світової війни кілька тисяч німців становили 90% населення Німецької Мокрої та Усть—Чорної і близько 40% – Руської Мокрої.

Ще й сьогодні поодинокого німця можна віднайти у будь—якому з десятка сіл Тересвянської долини. Вихідці з Усть—Чорної проживають компактно в Західній Німеччині в містах Гослар, Гальдорф та Швайнфурт, там створені їхні товариства, існує навіть музей Кенігсфельда.

Ще у міжвоєнний час в селищі почався розвиток рекреаційного напряму.

Усть—Чорна зручна своїм розташуванням для пішохідного туризму – звідси є зручні виходи на полонину Красну, Свидовець, Вододільні Ґорґани. В радіусі 25 км вершини: Унгаряска (1707 м), Темпа (1634 м), Гропа (1494 м), Братковська (1788 м) і Чорна Клева (1719 м). Неподалік – залишки оборонної “лінії Арпада”.

У селі працює гірськолижний бугельний витяг, є туристична база "БОРКУТ" , декілька готелів, садиб зеленого туризму та інша інфраструктура, потрібна для повноцінного відпочинку.

У селищі одна навпроти одної стоять дві гори: гора Кохання та гора Розлуки. Існує легенда, що коли хлопець з дівчиною йшли на першу гору, вони неодмінно закохувались. А коли йшли на іншу, то різні життєві обставини з часом розлучали їх.