Музей одного з найвідоміших художників Закарпаття перетворили в альбом

На двох поверхах експоновано майже 80 полотен, які представляють різні періоди творчості майстра. В альбомі подано об'ємну добірку репродукцій робіт образотворця та світлини з музейної і приватної колекцій, вступну статтю мистецтвознавця Михайла Сирохмана "Шлях до вершин, що триває", захоплені, зворушені і навіть поетичні враження з "Книги відгуків" від відомих відвідувачів. 

Презентація видання відбулася власне в будинку-музеї у камерній теплій атмосфері. На адресу художника вкотре прозвучало чимало вдячних слів від людей, які розуміють, цінують і підтримують його творчість. Зокрема, за словами мистецтвознавця Михайла Приймича, Володимир Микита створив певну "іконографію життя Закарпаття". "Ця епоха ніколи вже не буде створена так, бо її ніхто не переживе. Тільки той, хто її пережив, міг її відобразити в таких формах. Я розумію, що буде багато людей молодих, котрі не зрозуміють цього, але хочу сказати, що мистецтво Володимира Васильовича говорить саме за себе і буде говорити цими образами, принаймні, в історичному контексті воно завжди буде актуальне, і буде актуальне чим далі – тим більше, тому що це не те мистецтво, котре оцінюється ринком. Можна в мас-медіа багато що зробити – цього шумовиння сьогодні є багато, але те, що винесено з любові – залишається дійсно істинним. І я вважаю, що це є не стільки музей, який створив Микита, це Микита у своїх творах створив музей тому Закарпаттю, якого вже немає".    

Любов'ю митця до кожного сюжету, до кожної деталі на його полотнах іще в студентські роки щиро прониклася відома крайова письменниця Тетяна Ліхтей. Зізнається: деякі картини навіть чує, вони мають здатність оживати, занурювати у свою неповторну, щемливо рідну та затишну атмосферу. На знак подяки за такі відчуття поетеса присвятила Володимиру Микиті віршовані рядки. 

Незабутнім враженням від знайомства з творчістю художника поділилась Генконсул Словацької Республіки в Ужгороді Янка Буріанова. "У дипломатів така даність: вони одного дня приходять і через кілька років ідуть, а за цей час стараються зрозуміти життя, історію, мистецтво, зрештою, надії народу, в країні якого вони живуть, і ще важче, коли це – сусідня країна. Я, як людина з західної Словаччини, з великими сподіваннями приїхала на Закарпаття, де досі ніколи не бувала. Одним із перших зустріла Володимира Микиту і це велике щастя, яке супроводжує мене й досі. Його твори – велика школа для мене, велике відкриття душі Закарпаття. Коли я вперше побувала в цьому музеї – мені багато чого нагадало про мою бабусю. Це ж наша єдина культура! Завдяки його творчості я почуваюся добре знайомою з цим краєм. Для мене Володимир Микита завжди буде синонімом Закарпаття". 

Щиро привітали митця з виходом альбому і безпосередні сприятелі – начальник управління культури Закарпатської ОДА Вікторія Фролова та видавець Олександра Гаркуша, котрі висловили впевненість у подальшій і не менш натхненній співпраці з художником над наступними проектами. Нове ж видання надруковане накладом 450 примірників, частина з яких надійде і до музейних та бібліотечних закладів області, де з альбомом зможуть ознайомитись усі поціновувачі.    

Це – третій із так званих "музеїв одного художника" в Ужгороді (поряд із меморіальними будинками Ф.Манайла й А.Коцки). Експоновані в ньому твори – лише третина з того, що хотів би показати майстер. До того ж, місце розташування музею доволі незручне, тож автор сподівається, що представники влади в перспективі допоможуть розташувати добірку в більш відповідному виставковому просторі (до прикладу, в історико-культурному комплексі "Совине гніздо"). 

Наостанок Володимир Микита подякував усім учасникам презентації і наголосив, що завжди радий гостям. Вони прибувають до музею часто, з багатьох країн і з різною метою: хто досліджувати, а хто просто помилуватись. "Найбільше радію молоді та дітям: вони дають мені відчути, що я потрібний, що змальовані мною історія та звичаї нашого краю їх цікавлять, а це неабияк наснажує жити і творити".