Хто наступний? Закарпатські лікарі розповіли чому виїжджають з країни

Словацькі ЗМІ зауважують, що справді на сході і півдні Словаччини за останній час українські лікарі почали «з'являтися як гриби після дощу». Вони працюють не лише у лікарнях, а й у стоматологічних кабінетах, в спа-салонах, на кафедрах пластичної хірургії та психіатричних клініках.

Зауважують, що приїхали не лише через війну і політичну кризу в Україні. У першу чергу, скористалися тим, що в самій Словаччині відчувається гостра нестача лікарів, а особливо у невеликих містах, які не приваблюють самих словаків. Якщо у Братиславі і Кошице це не так сильно відчувається, то на периферії проблема стоїть досить гостро. Особливо не вистачає фахівців у лікарнях та у «швидкій допомозі», – пoвідoмляє слoвацьке виданння Plus 7 Dni.

– Ті українці, які в нас працюють – це справді професіонали, готові дати за них руку до вогню!, – каже Штефан Шомло, менеджер лікарні в Шагах. Адже самі словацькі лікарі їдуть далі, наприклад, до Німеччини.

– Українські лікарі – розумні, ввічливі, розмовляють словацькою, а деяк навіть володіють угорською мовою. А для тих, кому необхідно, то раз на тиждень займаються з вчителькою, яка вчить їх словацької мови, – каже менеджер.

У Словаччині вже є компанії , які займаються пошуками лікарів саме в Україні. Наприклад, у Шагах потрібен був сертифікований психіатр, і його знайшли саме цим шляхом.

– Я заплатив їм комісію, але тепер маю колегу на заміну, – каже місцевий психіатр Артур Іванчик.

Єдина умова для працевлаштування, окрім диплому – після прибуття до Словаччини кандидат має надати сертифікат від бюро праці про те, що у регіоні нема інших лікарів, які могли би претендувати на це місце. Далі підписують контракт з майбутнім роботодавцем – на підставі цього документу можна отримати тимчасову посвідку на проживання і робочу візу.

Щоправда іноді виникають проблеми з сертифікацією дипломів, однак досить рідко, лише у лікарів-початківців. Але молоді фахівці готові долати ці перепони.

– У нашій країні ми можемо дати вдвічі або втричі більшу зарплату, ніж в Україні. Там лікарі заробляють від 250 до 300 євро, отже вони готові прийняти кращі умови, – каже Діана Регіова, яка допомагає українським лікарям виправити необхідні документи.

Правда до недавнього часу медикам-випускникам з інших країн не потрібно було проходити спеціальні тести, щоб влаштуватися на роботу в будь-якій клініці чи лікарні Словаччини. Однак з січня цього року, кожен український лікар, який їде до Словаччини, має пройти тестування.

– Насправді я ніколи не планував їхати до Словаччини. Я навчався в Україні, потім був прийнятий на роботу в якості лікаря другої категорії. Все було добре, мені подобалося працювати там, і я не думав про відсутність грошей. Та якось запитали, чи не хочу спробувати попрацювати у словацькій лікарні. Я погодився, потрапив до Шагів, і залишився, – розповідає 32-річний Віталій Гомонай з Мукачева. Він працює тут вже 2 роки. Живе скромно, поруч з лікарнею, де знімає житло за мінімальну плату. Гроші додому не надсилає – там не мають в цьому потреби. Словаччина для них не настільки країна, де можна заробити, як можливість побачити щось нове, перейняти досвід та працювати у кращих умовах. Каже, що відчуває різницю між українською та словацькою медициною. Адже повинен був навчитися працювати з комп'ютерними системами та іншими зручностями, які не мають невеликі лікарні в Україні. З іншого боку, деякі лікарні у Києві навіть перевищують оснащення тих, що у Братиславі.

– В Україні є дуже велика різниця, в якій лікарні ти працюєш – у великому місті, як Київ, у міністерській лікарні, або у регіональних центрах чи маленькому місті. Ця невелика словацька лікарня приблизно на рівні нашої обласної лікарні, – каже Максим Саєнко з Ужгорода.

– Більшість лікарів приїжджають до Словаччини із Закарпаття. Практично у кожній сім'ї хтось вже емігрував, у всіх є родичі по усьому світу. Багато людей покинули Україну також через важку політичну ситуацію, – пояснює тридцятирічний лікар-анестезіолог.

Якщо ще 5 років тому за кордон на роботу їхала переважно молодь, то тепер навіть досвідчені доценти.

– Колись на триста євро у нас можна було досить добре жити. Все було набагато дешевше, ніж у вас. Але за останній час ціни дуже зросли, – каже Максим. Він приїхав до Словаччини ще у 2011 році.

Максим проходитиме переатестацію у наступному році. А ще готується до весілля – має наречену, Христину, яка прийшла до лікарні кілька років тому, що студенткою третього курсу. Тепер працює у відділенні неврології в сусідньому містечку Левіце.

Джерело: mukachevo.net

 

23 січня 2017р.