Талановитий школяр з Хуста творить... вишивку

Захоплення – у спадок

У творчості хлопця домінує релігійна тематика. У його доробку більше двох десятків різноманітних ікон, акуратно і старанно вишитих за біблійними сюжетами. Олександр охоче розповідає, як змалку захоплено спостерігав за вправною роботою жіночих рук, бачив, як народжується диво – картина, серветка, рушник…

– Вишивати я почав чотири роки тому. Спочатку просто дивився, як це робить бабуся Віра. А згодом вирішив спробувати й сам. До речі, у мене зразу вийшли рівні і правильні стібки, неординарне захоплення швидко припало до душі. А останнім часом вишивати почала й мама, перейняла хобі від мене, – не без гордості каже школяр. – Бабуся ж рукоділлям займається давно. Саме вона навчає й мене різних народних ремесел.

Хлопець  дбайливо виймає зі схову і показує свої еклюзивні роботи, пригадує, як і скільки працював над ними. Складається враження, що він пам’ятає, як наносив кожну намистинку… –

Це ікона Богородиці, це – Миколая-Чудотворця, Це – Діва Марія з Дитям, а це – Христос. Люблю ще вишивати янголів та святих, – розповідає Олександр. – Можливо, моє захоплення – це  провидіння, можливо – справа життя. У будь-якому разі релігійні картини на мене позитивно впливають. І не вважаю власне хобі даниною моді.

Слід зазначити, що вишивки юного рукодільника надзвичайно акуратні – без вузликів, зайвих стібків… Кольори підібрані гармонійно та правильно.

– Вишивання бісером – справа затратна, адже намистини нині недешеві. Допомагають мені родичі, часто привозять підручний матеріал із-за кордону. Полотно та нитки також досить дорого обходяться. Утім сам творчий процес та результат, тобто моральне задоволення, здатні перекрити будь-які фінансові незручності, – усміхається юний вишивальник.

Нечоловіче хобі?

Вихованець Хустської ЗОШ №4 та Хустського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді ще й добре вчиться, є слухачем Малої академії наук, показує хороші наукові знання під час різноманітних конкурсів, олімпіад, відвідує творчі гуртки, проте саме роботу з нитками вважає улюбленою.

– Мене не надихають заняття спортом, але я психологічно відпочиваю, коли вишиваю. Найчастіше працюю вдень, або увечері, – запевняє юнак.

Звичайно, те, чим займається талановитий хустянин, комусь може видатися дивним, адже багатьом сучасним парубкам більше до снаги техніка.

– Не розділяю роботу на чоловічу і жіночу. Треба займатися тим, що подобається, до чого тяжіє душа. Хіба є щось погане в тому, коли дівчина вирізає лобзиком, а хлопець готує? Крім того, я переконаний, що жодна робота не може змінити внутрішнього світу людини, якщо вона сама того не захоче, – скромно ділиться думками умілець. – Крім того, перші ікони, вишиті плащаниці створювали чоловіки-монахи. Тому ніяк не можу збагнути, чому нині вважається, що вишивання – жіноче ремесло?

Звичайно, хобі Олександра займає чимало часу, адже за добу створити шедевр намистинками не можна.

– Найдовше я працював над портретом Шевченка. Ця робота зайняла два тижні. У той же час окремі ікони мені вдалося вишити всього за чотири дні. Найближчим часом мрію створити велику сюжетну композицію із багатьма церковними персонажами і готовий наполегливо працювати над нею впродовж усього літа. На жаль, у навчальний період хронічно бракує часу для творчої самореалізації, – наголошує юнак.

Цікаво, що відомі Олександру  Бігару-Тимчику різні технології рукоділля. Він вишиває і хрестиком, і бісером, і мріє навчитись вишивати гладдю, стрічками та в’язати крючком. А серед готових робіт хлопця є не тільки ікони, але й різні серветки, рушники. У Олександрові дивує не лише те, чим він займається, але й його скромність, серйозність, відповідальність і зовсім не дитяча мудрість. До речі, у вишиванні хлопця не спиняє навіть те, що клопітка робота впливає на зір, хоча працює він у окулярах. Юнак вірить, що «намалює» своєю диво-голкою ще не один справжній шедевр і зізнається, що в нього багато різноманітних планів та ідей, як правило, мистецького спрямування.

За матеріалами Марини АЛДОН, zakarpatpost.net 

 

10 квітня 2017р.