На Міжгірщині є форелева ферма, де щодня туристам ловлять 40 кілограмів форелі

Про це розповів власник ферми Володимир Дзюба. Чоловік родом з Вінниччини, єдиний в Україні створив природну форелеву ферму. Вода в басейни тече з гірської річки, тому має приблизно однакову температуру влітку і взимку. Через це форель дуже смачна.

“Туристів дуже багато. Влітку записуються в чергу за 2-3 дні наперед. За раз ловлять до 2 кілограмів риби. Коли починав, працював з ресторанами й кафе. Тепер продаю рибу лише туристам”,- каже Володимир.

Туристам роздає вудочки, ті мусять спіймати рибину. Потім господар її чистить та смажить на мангалі.
“В нас були на дегустації французи, німці, австрійці. Всі сказали, що риба дуже смачна”, – додає господар.
Кілограм форелі коштує 250 гривень. На мангалі також готують картоплю “по-вінницьки” з часником та травами.

“Колись був у цьому селі на екскурсії. Мені так сподобалась природа, і форель. Що загорівся й собі щось подібне зробити. У справу вклав дуже багато. Та й справа не окупиться одразу. За рік форель виростає на 40 грамів. Треба чекати 5 років аби дійшла до товарного вигляду. Лише тодіі почне давати прибуток. Але в мене ризикове господарство. Якоїсь весни піднялася повінь і в річку змило кілька басейнів риби. А коли йде велика вода нічого вдіяти не зможеш”, – додав Володимир Дзюба.

У Володимира ферма збудована за американським проектом. Каже форель можна розводити будь – де, але вона не буде такою смачною і не є такою популярною в інших областях України, пише gazeta.ua.

“За 100 тисяч доларів можна зробити ферму, яка буде штучно охолоджуватись та наповнюватись киснем. В мене знайомі відкрили ферму на Вінниччині, але проект не пішов. Вінницькі люди знають карась, короп, товсто лоб. Аби запустити подібний проект треба багато вкласти в рекламу, розкрутку місця”.

Валентина Мураховська
До теми
- Знайдіть мене і поверніть. Щонеділі в Ужгороді нагадують про зниклих і полонених військових
- "Міг замінити вчителя": закарпатський випускник набрав 600 балів із трьох предметів на НМТ
- Один договір — три заклади: як дві закарпатські громади вирішили питання дозвілля для дітей
- "Колись я соромилася називати себе художницею". Історія 23-річної мисткині Катерини Костик із Закарпаття
- Як вступникам Закарпаття правильно подати заяви до закладів вищої освіти та не втратити шанс на бюджет
- Вчитися захищати себе і рідних. Як на Закарпатті працює центр нацспротиву
- Іпотерапія та мотанка: день радості й підтримки для дітей нацгвардійців
- Повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України: історія нацгвардійця «Механіка»
- Евакуйовував людей і служив капеланом: історія Олександра Холода
- Понад 100 учасників і майже дві тонни зібраного сміття: підсумки 28-го Екопікніка CHYSTO.DE?!
- «Злагодженість вирішує». Як тренуються екіпажі БТР 26 Закарпатського полку НГУ
- Опанувала жестову мову й навчилася шити: історія переселенки з Донеччини Ольги, яка нині проживає в Ужгороді
- Як в Ужгороді тваринам допомагають боротися зі спекою: поради ветеринара
- На Закарпатті 61 випускник склав НМТ на 200 балів
- Наталія Петій-Потапчук: «Національна, народна культура має колосальне значення саме в час війни»
- Герої без зброї: Віктор Лисовський про те, як скласти пазл порятунку, коли проти тебе стихія
- В Ужгороді та Сваляві рятувальники через спеку встановили охолоджувальні рамки
- На Закарпатті оголосили попередження через сильну спеку: очікується до +39 °С
- Стали відомі імена двох закарпатців, які повернулися з російського полону
- 18 хвилин між життям і інфарктом: репортаж із операційної Закарпатського кардіоцентру

До цієї новини немає коментарів