Пахучий квіт "цариці медоносних рослин" не збирає на зиму в Закарпатті тільки лінивий

Липа, що починає цвісти в Ужгороді на початку літа і заливає духмяним ароматом набережні – є однією з найбільших окрас закарпатського червня. Прогулюватись славнозвісною алеєю полюбляють як малі, так і старі, як місцеві, так і туристи, як закохані, так і ті, хто прагне хоч трохи відключитися від життєвих реалій.

До того ж чимало краян заготовляють на зиму пахучий квіт дерева, яке називають царицею медоносних рослин.

На Студентській набережній збирають липовий цвіт переважно літні ужгородці. Та журналіст zakarpatpost.net зустрів зовсім юного хлопця, який натхненно обривав цвіт і складував його до пакету.

«Заготовляю вже не перший рік, – зізнався Роберт. – Мені подобається. Я загалом намагаюся запастися не лише липою, але й малиною та м’ятою. Вони ростуть у нас вдома. А от на шипшину їжджу аж в Оріховицю. Там на полігоні її багато. Благо, маю велосипед. Веду здоровий спосіб життя. Тож і поїздка, і трав’яний чай для мене – життєва норма».

Виявляється, 17-річний хлопець є великим гурманом і знається як на лікарських рослинах, так і на різних компонентах натурального чаю. Готує усе сам.

«Чай із липи має дуже цілющі властивості, – ділиться знаннями юнак. – Крім того, в Китаї ця рослина вважається «деревом просвітлення», під її густою кроною прийнято вести бесіди, насолоджуватися тишею й прохолодою. Про липу згадується  і в давньогрецьких міфах, працях античних учених і письменників. У далекі часи її називали не інакше як «золоте дерево», гідно оцінюючи красу, довговічність, лікувальну і практичну користь. Люди ж, крім усього, вважали липу священним деревом, вірили, що вона приносить щастя і охороняє домашнє вогнище. Її не дозволялося рубати, оскверняти. Липу висаджували біля будинків і палаців, її гілками досі прикрашають житло під час Зелених свят, висаджують біля церков і капличок. Також наші предки вважали липу деревом богині любові і краси, а для християн вона навіть зараз вважається деревом Богородиці. Кожен народ складав про липу свої легенди і міфи і вірив, наприклад, що в липу не влучає блискавка, що вона захистить від злих духів, а вироби з липи що послужать оберегом. Люди зверталися до липи з душевними ранами, тілесними болями і знаходили заспокоєння і зцілення».

Щодо медичних властивостей липи Робі може вести діалоги довго.

«Щедрість і енергетична сила дерева завжди викликали неабияку любов і вдячність людей. На честь липи назвали навіть календарний місяць, – каже юний ужгородець. – Липа – найбільш екологічно чисте дерево, особливо добре, коли як у нас, воно росте неподалік води. А от липовий чай відомий як сильний потогінний засіб, який застосовують при простудних захворюваннях. Підходить він і для полоскання горла. Також збиває температуру. До того ж запарені квіти у вигляді компресів лікують опіки. Розварену молоду кору липи використовують для примочок під час лікування ревматизму та подагри. Відваром, розведеним у співвідношенні 1:20, корисно вмивати обличчя. Це робить шкіру більш еластичною. Деревне липове вугілля використовують при болях у животі. У давнину люди зцілювалися лише природними ліками. Тоді не було аптек та фармацевтичних компаній, як зараз».

Роберт радить готувати різні відвари, запаривши 2 столові ложки подрібнених квіток у 2 склянках окропу і настоявши суміш 15-20 хв. Каже, що якщо таке чар-зілля пити тричі на добу, до наступного ранку про застуду можна забути.

«Вважаю, що про здоров’я треба дбати завжди, адже воно – наша головна цінність. Добре також пам’ятати про спорт. Я, наприклад, займаюся кікбоксінгом, час від часу навіть треную дітей. А ще – дуже корисні прогулянки. Мені подобається кататись на велосипеді. Деколи, осідлавши свого залізного коня, їду за місто… на гриби та ягоди», – зізнається Роберт.

За кілька хвилин нашої розмови, пакет хлопця наповнено липовим цвітом. Він щиро посміхається. Сідає на велосипед і вдоволено прямує додому.

Іван ДУХНОВИЧ,  газета «Наш Ужгород», zakarpatpost.net

 

30 червня 2017р.