Всевишній наділив ужгородця тонко організованою душею, вмінням бачити, відчувати й щиро захоплюватися довершеним Світом!

Без сумніву, він один із найкращих майстрів-художників Закарпаття та України.

У Закарпатському художньому музеї ім. Й. Бокшая днями відкрилася персональна ювілейна виставка ужгородського митця Олександра Малеша, приурочена до його 60-річчя. До експозиції ввійшло 70 чудових полотен, що найповніше репрезентують його творчість. Чи не вперше талановитий художник заявив про себе в повний голос. У попередні роки він брав участь у колективних виставках і його роботи серед інших не залишалися непоміченими. Перша його персональна виставка відбулася у 2012 році в етнографічному музеї.

Твори Олександра свідчать про його надзвичайну обдарованість, неабиякий талант, що знаходить своє вираження в жанрі пейзажу й портрету. Без сумніву, він один із найкращих майстрів Закарпаття, України.

Всевишній наділив його тонко організованою душею, вмінням бачити, відчувати й щиро захоплюватися довершеним Світом, дисгармонію в який своєю діяльністю нерідко вносить хіба що сама людина. Про це свідчать його твори, написані натхненно, легко й невимушено, ніби на одному подиху. Художник пише надзвичайно соковито, не змішуючи фарби до кінця, завдяки чому досягає чудових колористичних ефектів. Кожна з робіт оригінальна й неповторна, як неповторна кожна мить нашого життя, стан природи, наш настрій і почуття. Художник, наче казковий чарівник, кількома помахами пензля фіксує на полотні швидкоплинний стан природи, її настрій, характер. Його манера письма надзвичайно експресивна, емоційно насичена. Він віртуозно володіє засобами образотворення, пише впевнено, сильно, натхненно, що відчувається чи не в кожній його роботі. Його палітра чиста й дзвінка, дуже багата ледь вловимими напівтонами. Він вміло поєднує теплі й холодні кольори, передаючи певний настрій Природи, своє враження від неї, що наближує його до імпресіоністів. Професіоналізм і артистизм виконання майстра вражає. За ефектністю і артистичною манерою письма він близький до Антона Ковача, який, за словами Олександра, свого часу підтримав його і стимулював до творчої праці.

Заслуговують уваги й портрети, створені художником. Йому гарно вдається розкрити психологічний стан портретованого, характер, відтворити реалістичний його образ. Йдеться, зокрема, про портрети професора, хірурга Василя Русина, художника Юрія Дикуна.

Його полотна легко сприймаються, привносять в наше життя позитив, дарують гармонію та умиротворення. Через них майстер, можливо навіть підсвідомо, висловлює свою просту філософію буття, що базується на принципах буддизму.

Володимир Мишанич