Як Ужгороду вдалося стати одним з трьох центрів науки з ядерної фізики в Україні

Народився В.Шкода-Ульянов 29 серпня 1927 року у м. Артемівськ Донецької області. У 1944 році вступив до Томського електромеханічного інституту інженерів залізничного транспорту, а згодом переводиться на фізичний факультет Воронезького держуніверситету. Після закінчення навчання отримав направлення до аспірантури Московського інституту хімічної фізики, який тоді очолював майбутній лауреат Нобелівської премії академік М.Семенов. Під науковим керівництвом академіка В.Гольданського у 1953 р. В.Шкода-Ульянов успішно захистив в Інституті атомної енергії ім. І. Курчатова кандидатську дисертацію з проблем фотоядерних реакцій.

Молодий, сповнений сил і наукових задумів В. Шкода-Ульянов прийняв запрошення ректорату УжНУ очолити на новоствореному фізичному факультеті кафедру експериментальної і теоретичної фізики. Відтоді все його життя було пов’язано з нашим університетом та Закарпаттям.

Йому вдалося укомплектувати кафедру талановитими молодими викладачами – І.Запісочним, Ю.Ломсадзе, Б.Максимовим, котрі згодом стали відомими вченими, засновниками власних наукових шкіл. У вересні 1969 р. Володимир Шкода-Ульянов створює нову кафедру ядерної фізики, якою керував упродовж 22 років - до останніх днів свого життя. За ці роки троє його учнів стали докторами та 10 кандидатами наук.

З його ініціативи і за підтримки співробітників та обласної влади Закарпаття було побудовано окремий триповерховий корпус для навчальних та науково-дослідних робіт. Тут же було збудовано залу та пультові приміщення для першого встановленого і запущеного у нашому краї прискорювача електронів – бетатрона з енергією їхнього прискорення до 25МеВ. Це створило можливість виконувати експериментальні науково-дослідні роботи фундаментального характеру, реалізовувати низку госпдоговірних робіт та впроваджувати їх у народне господарство.

У 1955-57 рр. на кафедрі ядерної фізики проводились дослідження по вивченню природної радіоактивності мінеральних вод Закарпаття. Розроблялась методика  використання фотонейтронних реакцій для визначення вмісту різних хімічних елементів у гірських породах та визначення в геологічних свердловинах водно-нафтового контакту з використанням фотоядерних реакцій.

Ще через 10 років -  у 1967 році, при шефській допомозі лабораторії С.Капіци з  Інституту фізичних проблем  АН СРСР співробітниками кафедри було створено, встановлено і запущено в дію новий унікальний єдиний в Україні потужний прискорювач електронів мікротрон М-10. Новий прискорювач  розширив можливості здійснення досліджень з фізики фотоядерних реакцій. Під науковим керівництвом  В.Шкоди-Ульянова здійснено його методику  реєстрації запізнюючих нейтронів для визначення вмісту кисню та фтору в металах, а згодом – методику визначення  елементів, що діляться – урану і торію. На це отримано три авторські свідоцтва про винахід.

Вчений В.Шкода-Ульянов  один з перших (у 1967 р.) на фізичному факультеті захистив докторську дисертацію і здобув учену ступінь доктора фізики-математичних наук. Того ж року йому присвоїли вчене звання професора.

Із 1970 року розпочато експериментальні дослідження по вивченню довгоживучих ізомерних станів ядер, які збуджуються в фотоядерних реакціях, та запропонована методика визначення  ртуті, золота та деяких інших елементів у геологічних рудах за реакцією непружного розсіювання гамма-квантів на ядрах. Наступного року під керівництвом В.Шкоди-Ульянова розроблено методику використання реєстрації запізнюючих нейтронів, що супроводжують фотоділення урану, торію та плутонію для визначення цих елементів.

Найвагомішою заслугою вченого, очевидно, є те, що ще за його життя при кафедрі ядерної фізики закладено фундамент матеріально-технічної бази для наукових досліджень з фізики фотоядерних реакцій, подальший розвиток яких його учнями сприяв створенню в Ужгороді визнаного в наукових колах третього ядерного центру  в Україні – після Харкова та Києва, і котрий необхідно зберегти для отримання молоддю сучасних природничо-наукових знань.

Професор Володимир Шкода-Ульянов разом з професором Юрієм Ломсадзе, який був фундатором теоретичної фізики в Ужгородському національному університеті, стояли біля витоків створення  Інституту Академії наук України в Ужгороді.

Професор Володимир Шкода-Ульянов був талановитим педагогом. Він читав лекції студентам фізичного факультету із загального курсу ядерної фізики та ряд спеціальних курсів для студентів спеціалізації «ядерна фізика», вивчив і виростив багато обдарованих учнів – серед них Д.Сікора, О.Парлаг, В.Мазур, В.Удод, А.Задворний, М.Мазюкевич, В.Хасанов, К.Попович, П.Ганич та інші.

З ініціативи професора В.Шкоди-Ульянова було проведено 4 Всесоюзні конференції та симпозіуми з фотоядерної проблематики, три Всесоюзні конференції з питань радіаційної безпеки.

У вільний від роботи час вчений захоплено грав у волейбол і входив до складу збірної команди співробітників університету.

Ім’я цієї людини дороге для нашого університету, його колег і учнів. Важко сказати, чи нині з такою пошаною говорили б про досягнення університетських фізиків без таких особистостей, яким був науковець Володимир Шкода-Ульянов. 

Начальник СРБ УжНУ Василь Угрин

uzhnu.edu.ua