Закарпаття – найменш "цікавий" регіон для переселенців зі сходу країни

Тим, кому не пощастило одразу влаштуватися на іншому місці, продовжують шукати кращої долі. «Слово і Діло» прослідкувало маршрути внутрішніх мігрантів, намагаючись з'ясувати, які регіони найбільше приваблюють переселенців та є найбільш прихильними для них.
За статистикою, у липні кількість офіційно зареєстрованих внутрішніх переселенців зросла на 2680 осіб. Традиційно найпривабливішими для них лишаються неокуповані простори Донеччини та Луганщини, а також Харківщина та Київ.
Проте протягом липня з густонаселеної внутрішніми мігрантами Донеччини на інші українські території переїхали 3330 людей. Найбільш безпечними та комфортними для проживання їм здалися українська столиця та вільні від проросійських бойовиків міста Луганщини. Зокрема, минулого місяця Київ поповнився на 1642 мешканця, а Луганська область — на 1857.
Ті, хто з певних причин не змогли оселитися у столиці, поповнили населення Київської області — таких виявилося 554 особи. Трохи більше — на 874 — додалося мешканців на Харківщині. Ще кілька сотень вирішили пошукати кращої долі у великих промислових областях — Запоріжжі та Дніпропетровщині, а також на півдні — Херсонщині та Одещині. Інші регіони, судячи зі статистики, ваблять внутрішніх мігрантів значно менше.
Проте у деяких регіонах спостерігається зворотна статистика: до Полтавської, Львівської, Хмельницької та Закарпатської областей протягом липня вимушені переселенці не лише не прибували, але й залишали ці регіони. Варто зазначити, Закарпаття, Львівщина та Хмельниччина, як і загалом весь західний регіон, є найменш заселений переселенцями.

До теми
- «Щоб творити, треба вийти за межі комфорту»: Олег Путрашик «Шик»
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів