Історії з життя пересічних українців, обпалених війною, можна переглянути в галереї «Ужгород»

Експозиція складається із 8 блоків. Перший розповідає про кохання, до якого привела війна: хтось подивився на свою половинку по-іншому, хтось знайшов кохання на фронті, а хтось – у шпиталі… Чимало закоханих уже побралися, а деякі навіть народили дітей або ж чекають на поповнення.

Другий блок показує жінок на війні, щоправда, у незвичному амплуа: усі вони в дорогих вечірніх сукнях у розкішних кімнатах відомого маєтку в Межигір’ї. Зі слів організаторів, прагнули показати контраст між лакшері-життям та війною. На кожному фото всі дівчата постають в образі справжніх пані, але з незвичайним аксесуаром – зброєю.

Третій блок показує життя військових таким, яким воно було до: хтось був художником, хтось музикантом, хтось піцайолою чи масажистом, і лише одиниці – кадровими військовими. Тепер вони всі вдягли форму й боронять східні рубежі нашої держави.

Мами – це тема, яку розкриває четвертий блок фотографій, реалізований та презентований до Дня матері, що мав на меті показати любов і зв’язок між матір’ю та дитиною. Тут є абсолютно унікальні історії. Зокрема, одна з них – про маму, котра чекала з війни двох синів – обидва потрапили до полону й, на щастя, повернулися. Інша – на ходу зупинила потяг (!), бо мала побачитися з сином.

Світлини п’ятого блоку торкаються соціальної тематики й об’єднані назвою «Я є». Тут ідеться про соціалізацію та адаптацію після війни. Хлопцям потрібне розуміння й підтримка від суспільства, бо навіть за сотні кілометрів від зони бойових дій усе ще повертаються подумки до того, що пережили там.

Переважна частина блоків має по 12 фото, однак є два особливі. Один із них – шостий, найважчий, містить 25 портретів. Тут зібрано світлини тих, хто не може стати учасником жодного з перелічених блоків, – тих, хто віддав за Україну найдорожче – життя. Тут є представники всіх без винятку областей і Криму.

Особливі люди – легіонери. Люди, які стали на захист чужої батьківщини з різних міркувань – про них розповідають світлини сьомого блоку. Тут є прапори Канади, Грузії, Ізраїлю, Білорусі, Латвії та навіть острова Мен. Один із прапорів – незвичайний. На ньому написано «Вольница», а хлопець, що стоїть на фоні прапора – росіянин, який воює за цілісність України.

Олександр Данилюк

На сьогодні завершальний, восьмий, блок показує усмішки «невідомих героїв», як їх називають волонтери. Серед фото цього блоку й колишній викладач медичного факультету УжНУ Олександр Данилюк із позивним «Смайл», який врятував чимало життів на передовій.

Саша ділиться, що довго не погоджувався на пропозицію волонтерів знятися для проекту, але зрозумів, що відступати нікуди: «Я довго відмовлявся, бо вважаю, що із Закарпаття є багато воїнів, які б могли представити край. Для мене це неабияка честь. Цей проект подарував мені знайомства з побратимами із неймовірними життєвими історіями та з чудовою командою волонтерів.

Завдяки проекту «Якби не війна», історії про творців сучасної історії битви за Україну не тільки зберігаються для нащадків – про них може дізнатися більше сучасників».

У рамках проекту випущено альбом, до якого увійшло 122 історії про людей, які дарують нам мирне небо. Якби не війна, нині ми б не мали нагоди зазирнути в їхні очі. Зробити це можна до неділі, 3 грудня, – з 11 до 18 години в галереї «Ужгород» (крім понеділка). Також про проект можна дізнатися в соцмережі Фейсбук.

Ксенія Шокіна

Медіацентр УжНУ