Виставка "In memoriam" наповнила зали Закарпатського художнього музею вщерть

Виставка "In memoriam" наповнила музейні зали вщерть: хтось прийшов віддати данину пам'яті другові та побратиму в мистецтві, дехто – просто насолодитися доробком яскравого і самобутнього художника або й уперше відкрити для себе творчість Іштвана Молнара.

Увазі глядачів представлено з півсотні полотен, написаних митцем у різні роки й нині наданих для експозиції приватними колекціонерами.

Відкрила вечір пам'яті Ілдико Молнар – словами вдячності всім, хто долучився до організації виставки й завітав розділити знакову мить. Сестра художника також побажала, аби подія була наповнена не скорботою, а радістю, адже сьогодні – день народження Іштвана, й у пам'яті багатьох, а головно – в своїх творах, він живий. Так і було: знайомлячи присутніх із основними фактами з життя брата, Ілдико Молнар запрошувала до слова його друзів та колег по цеху і всі вони ділилися світлими та життєствердними історіями свого знайомства з Іштваном. А поміж тим – чимало мовилося про творчість митця як помітне явище в закарпатському малярстві.

Зокрема, художник Віктор Лавний слушно зауважив: "Я не хотів би перетворювати нинішню виставку на суцільний реквієм, адже дуже важливим моментом є те, що десятки років потому, спокійно дивлячись на ці роботи, ми бачимо, що вони цілком у контексті, їх тільки треба якось офіційно ввести в цю тяглість закарпатського мистецтва. Ці роботи жодним чином не випадають: молодий художник, але абсолютно зріла творчість. Пройшло 25 років, як Іштвана не стало, але я думаю, що його твори актуальні й нині: для багатьох молодих, які зараз вчаться в академії, представлений тут доробок є планкою, як не дивно. Для мене самого було відкриттям, що ці роботи не випадають із часового розвитку, а навіть в дечому випереджують його. Мені би дуже хотілося, щоби цю виставку відвідали молоді художники. І мені хочеться, справді, щоби Іштван Молнар залишився в історії закарпатського мистецтва не як молодий талант, який передчасно пішов із життя, а як абсолютно самодостатня персона у всьому цьому процесі".

Мистецтвознавець Михайло Сирохман доповнив: "Такі історії вже були... Це не перший художник, який рано пішов із життя. І якось, видно, не знаю, де це планується, але той, котрий має рано піти – в ньому все якось концентрується, конденсується, і стається якимсь вибухом. Просто дивовижна виставка. Будь-які класики, котрі виставлялися тут – він із ними на рівні: по художньому враженню, по тому, як він працює у просторі. Звідки він взявся? Певно, зі свободи. Із рок-н-ролу... Виразник епохи, духу свободи, правди... Я думаю, ніхто так добре не виразив оцей кінець століття, як це зробив Іштван. Ця свобода і досконалість присутні у всіх його роботах. Ніде немає ані фальші, ні плакатності, немає запозичень, хоча хтось каже, що дещо нагадує Егона Шіле чи ще когось – що ж, де хотів, там і брав те, що пасувало, аби виразити себе. І, фактично, він виразив себе повністю".  

Власні штрихи до образу Іштвана Молнара додали однокласниця Габріела Мейгеш, а також імениті сучасники – однокурсники й однодумці – Тарас Воротняк, Ігор Павлюк, Роберт Саллер. 

Виставка діятиме до 18 лютого.

Довідково:

Народився Іштван Молнар 27 січня 1968 року в Мукачеві. Школярем відвідував художню студію Золтана Баконія в Ужгороді. Професійний художній вишкіл здобув в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (1982-1987 рр.) та Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (1989-1993 рр.), згодом пройшов стажування в Будапешті (Угорщина).

Виставкову діяльність розпочав у 1986 році. Зокрема, з організованою ним неформальною групою молодих художників "Ліве око" презентував свою творчість в Ужгороді та Львові, а також за кордоном – в Угорщині, Польщі, Німеччині, США.

Паралельним захопленням митця став рок – разом із друзями-музикантами створив гурт "St.Pauli Guys". Певною мірою енергетика та стилістика рок-музики знайшли своє відображення і в образотворчості Іштвана Молнара.

Помер митець 21 червня 1993 року.

Джерело: Департамент культури Закарпатської ОДА