Василь Гісем: Надіємося на першу для Закарпаття олімпійську медаль

- Василю Михайловичу, сподівалися, що саме така кількість олімпійців  від Закарпаття поїде до Південної Кореї?

- Будь-яка федерація гордиться, що саме від неї на ці величні ігри їдуть представники. Адже потрапити на олімпіаду  - мрія кожного спортсмена. Звісно, сподіваємося, що наші закарпатці зможуть зачепитися за нагороди, але все одно, навіть олімпійський принцип – участь у змаганнях вагоме досягнення наших спортсменів. Але відмічу інше, що з кожним чотирирічним олімпійським циклом у нас все менше й менше претендентів потрапити на олімпіаду. Якщо напередодні олімпіади в Ванкувері  за олімпійські ліцензії боролися 14 атлетів з Закарпаття, 5 з них потрапили до Канади, то вже до Сочі їх кількість зменшилася, а на цю олімпіаду їх було всього двоє. А хто йде за ними? Нам потрібно нагально звернути увагу на розвиток дитячого та юнацького спорту, бо там відверто маємо серйозні проблеми.

- Що слід зробити найперше, щоб цю ситуацію виправити?

- Відповів словами, які нещодавно в інтерв’ю вашій газеті відповіла наша учасниця олімпіади: «Чітко спланувати підготовку та належно забезпечити її фінансуванням», тоді в нас гарантовано будуть нові «зірочки». Насамперед слід забезпечити необхідним фінансуванням підготовку юних спортсменів. Щодо спортсменів, які вже мають високий рівень, входять до складу збірних, то, на жаль, у наших чиновників склався такий стереотип, що якщо спортсмен є членом збірної, то всі витрати на його підготовку має забезпечуватися з центрального бюджету, але все ж більшість часу він проводить саме в області й частину коштів мали б отримувати з місцевого бюджету, адже залікові бали вони потім дають саме своїм закарпатським школам. На мою думку, саме тому з тих 14 кандидатів на Олімпіаду  в 2010 році в області залишилася лише одна – Аннамарі Данча, а 13-ро інших роз’їхалися по світах шукати кращої долі й не залишилися в нас ані в якості тренерів, ані спортсменів. Добре, що хоч у Києві зуміли залучити мукачівці Енвера Аблаєва й призначили його головним тренером української команди з фристайлу-акробатики, а в нашій області такому фахівцю у певний час роботи не знайшлося...

Потрібно змінювати психологію людей, які відповідають за розвиток спорту, їм би слід зрозуміти, що зимові види спорту – візитна картка нашого краю. Довкола спортсменів заради їх підтримки потрібно об’єднуватися і всіляко їх підтримувати, їх виховання  сприяє розвитку зимового туризму, адже навіть юнак гірськолижник, сноубордист або лижний гонщик з третім розрядом – це вже готовий інструктор, який навчатиме туристів азам лижних видів спорту. Ще наведу приклад підтримки розвитку дитячого спорту у наших сусідів. До прикладу, в Словаччині та Польщі спеціально роблять канікули для дітей в зимовий час, щоб вони мали можливість оздоровитися на гірськолижних курортах, які, навіть спеціально продовжують роботу, заради відпочинку школярів.  А одному з батьків, який виявив бажання відправитися на такий відпочинок одразу ж дають двотижневу оплачувану відпустку на підприємствах та установах. Саме за такого державницького підходу, там турбуються за здоров’я нації  й там є відчутний спортивний прогрес в останні роки  в зимових видах спорту.

- Які ваші прогнози щодо виступів наших спортсменів на олімпіаді?

Іван Ковбаснюк цього сезону здійснив серйозний прорив, але в гірських лижах, зокрема в комбінації, якщо потрапить до чільної тридцятки, то це вже буде вагомим досягненням. Адже нині він у світовому рейтингу посідає 323 місце, це висока позиція в гірських лижах.  А Аннамарі має шанси потрапити до призової трійки, адже на Універсіаді вона стала призеркою, є досвід, характер, тож маємо надію, що вона може принести Закарпаттю першу зимову олімпійську медаль. За олімпійську нагороду може поборотися вихованець нашого тренера Енвера Аблаєва – Олександр Абраменко у фристайлі-акробатиці, адже рік тому він став володарем малого кришталевого глобуса. Будемо тримати кулаки за наших олімпійців і вболівати за них.

Роман Сенишин