Відійшов в інший світ колишній мер закарпатського м.Берегово...

Він не був скептиком, а жив оптимізмом, чому свідчить фраза, мовляв, не стільки місто необхідне мені, як я потрібен йому – тож заради цього потрібно об‘єднуватися, правильно голосувати та вигравати.

Як не прикро констатувати, але у неділю завершилося земне життя колишнього найвищого (за понад двохметрового зростом) міського голови Берегова Йосипа Йосиповича Жупана, який народився 12 листопада 1951 року. Здобувши аграрну освіту в одному з сільськогосподарських вузів Одеси, він працював головним агроном колгоспу "Дружба", який об‘єднував села Квасово й Оросієво (його очолював чудовий керівник Йосип Сірчак). Згодом на доньці голови колгоспу Ганні він одружився, у молодої сім‘ї народилося двійко синів – Йосип й Аттіло. Після сільської агрономії, де про нього серед людей залишилися найкращі спогади, пан Жупан стає директором радгосп-заводу "Берегівський", яким керував до 1998 р. Тобто виноградарсько-виноробна галузь опинилася у фахових руках...

Однак часи міняються, він вирішує стати міським головою – і стає ним, легко перегравши своїх конкурентів. Його найперша заслуга в тому, що місто у 2000 р. отримало статус обласного значення, на що добро своїм голосуванням давала Верховна Рада України, коли її очолював спікер І. Плющ. Отже, якщо Берегово в адміністративно-управлінському плані було схоже на сільраду з головою та заступником, то нині тут повноцінно працюють чотири "зами" мера, секретар міськради, керуюча її справами, з десяток відділів і управлінь, інших комунальних структур. До речі, покійний Й. Жупан свою "мерську" позицію у 2002 р. не здав, а вдруге після "гарячих" виборів став берегівським "градоначальником".

Отже, керівне крісло своєму наступнику Іштвану Гайдошу (доти він був депутатом ВРУ) «передав» у 2006 р. з гордо піднятою головою. А перед ним, як відомо, посаду міського голови займали Іштван Потокі, Михайло Товт, Василь Желізник, Лайош Гал, Імре Деяк, Аврелій Берені, Юрій Данч, Павло Пушкаш, Юлій Мошкола (до речі, окрім М. Товта, який був нардепом та адвоката Л. Гала), усі вони уже покійні. Нерідко точаться дискусії, що для Берегова зробив Й. Й. Ж.? Якщо коротко, то відповідь буде такою – місто жило та розвивалося у правильному руслі та у міру своїх можливостей.

Зокрема, почав розбудовуватися Закарпатський угорський педінститут, який розмістився у приміщенні колишнього заводу точної механіки, з‘явився ошатний центр із бруківкою та липовою алеєю (колись ним їздили автомашини та посеред міста діяла АЗС), відкрив свої двері торговий комплекс "Імідж", який належить підприємцю Володимиру Маргітичу тощо. Потроху розпочиналася розбудова міської інфраструктури, народжувалися бізнесові проекти, які дістали реальний поштовх у часи І. Гайдоша та особливо у період керування містом Золтаном Бабяком тощо. Але усіх плюсів (чи мінусів) покійного мера не перелічити. Перестрибнути сам себе, та ще й у тій непростій суспільно-політичній ситуації, міський голова просто не зміг…

Найголовніше, він став хрещеним батьком міської газети "Берегово", яка виявилася "піарним" майданчиком для багатьох майбутніх мерів, депутатів і різнопланових політично-ділових проектів. Прикро, що газету зі своїми понад десятьма редакторами і надалі "шматують" чиновники. Такий стиль роботи явно не сподобався б екс-двохразовому міському голові, душа якого вже на тому світі. Багато хороших рис, притаманних п. Жупану, зокрема, привітність, щирість, добродушність, товариськість, уміння бачити перспективу та гідно розв‘язувати неординарні ситуації на користь конкретній справі тощо, запам’ятаються надовго. Цікаво, що приймав людей і тоді, коли їм необхідна була аудієнція в міського голови. Це також той незабутній штрих, за що його шанували берегівська громада.

Пам'ять про колишнього міського голову Й. Й. Жупана назавжди збережуть мешканці двадцятип’ятитисячного закарпатсько-прикордонного Берегова. 

Стас КОСТАС