Творче побратимство музики та слова двох ровесників-закарпатців

І згодом із плином літ, цих двох ровесників зблизила любов до музики та слова настільки, що Петро Матій – славнозвісний Народний артист України "від Бога" а Юрко – відомий письменник вже десятиліттями нерозлучні побратими, котрі дають музичні крила багатьом поетичним рядкам, що мужніють у польоті, сягаючи все вищого і вищого мистецького злету.

У своїй творчості йдуть і йдуть назустріч один одному. І завжди, коли в них стріча відбувається, починається наполеглива натхненна праця, внаслідок якої народжуються принадні співанки найрізноманітніших пісенно-музичних жанрів.

І це, мабуть, уже традиційно, бо ж саме такою плідною і результативною була колись творча співпраця багатьох знаменитих композиторів і поетів нашого краю. Зокрема Дезидерія Задора та популярного в п’ятдесяті роки минулого століття Юрія Гойди. Донині в репертуарі Заслуженого Закарпатського академічного народного хору музичні шедеври  дорогі нам "Карпати, Карпати…" і "Верховино, світку ти наш" (до речі й у блискучому виконанні Петра Матія).

А скільки прекрасних пісень створено у тандемі композитора Степана Мартона і Василя Вовчка. Анатолій Кос-Анатольський охоче звертався до творчості Степана Жупанина. Любили спільно творчо працювати два земляки Юрія Шипа – вихідці із Перечинщини – Михайло Машкін і Василь Діянич.

Ця прекрасна традиція продовжується й надалі. Тішимося тим, що й нинішня генерація майстрів слова та музикотворців Закарпаття знаходять шлях до спільної пісні. Василь Гайдук та інші відомі композитори залюбки пишуть музику до багатьох ліричних творів Юрія Шипа, Василя Кузана, Івана Петровція, Володимира Товтина, Василя Густі та інших поетів.

Таких прикладів можна б наводити й наводити. Петро Матій зацікавлено вчитується в нові збірки багатьох сучасних поетів. Радіє, коли знаходить поезії, близькі йому по духу, рядки що просто просяться на музику. І він невідкладно творить пісню.

Багатий і щедрий у нього доробок. Чимало пісень, яким дав щасливу путівку в життя Петро Матій, як композитор і виконавець, особливо на слова Юрія Шипа (понад сто) прижилися в наших селах і містах. Вони часто лунають не тільки у церквах, будинках культури, на концертах у сільських клубах та весіллях, а то і просто в родинному колі з нагоди якоїсь урочистості. Звучать то набожно, то як розрада в тяжку життєву хвилину, то весело. Чимало з них (передусім жартівливих) сприймаються , як народні ("Гриць без ногавиць", "Моя мила шатя прала", "Деца коло пеца" тощо).

Кожна з них, чи глибоко духовна, чи гумористична – дотепна й неповторна. Знаходить у них, як зізнається сам Петро Матій особливо багато споріднених зі своєю душею мотивів.

Юрій Шип (на фото) – уродженець Перечинщини, а точніше із Бескидівського піднебесного села Мокре. Петро Матій із Притисянського Сасова. Тож озиваються в їх серцях і норовистий плин гірської річки Тур’я, уславленої поетом Василем Діяничем і рідної мені долинної Тиси.

У 2003 році у видавництві "Патент" побачив світ їх пісенник "Од Мокрого до Сасова". Видатний поет, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка Петро Скунць у вступному слові відзначив: "Цей збірник створений двома талантами – поета Юрія Шипа та співака Петра Матія – піде в щасливу дорогу".

Такої ж думки про їх спільну творчу дорогу й композитор Василь Гайдук у передмові до видання: "Щиро вірю, – каже він, – що доля їхньої ювілейної книжки, як і власна доля, буде благославенною"…

Обидва благородні пророцтва збулися сповна! Пісенна творчість Юрія Шипа і Петра Матія здобула широке визнання. Це наслідок невтомної впертості, адже вони за гороскопом обидва – Тельці, то й вдача – не ледача, не зупиняються на досягнутому. Наче це про них сказав колись незабутній Володимир Сосюра:

Працювать, працювать, безумовно!

Жодній хвилі нема ж вороття.

Ні! Я зовсім іще не заповнив

Золотої анкети життя.

Достойно відгукується на цей    поклик і нова їх збірка пісень "Про що курличуть журавлі". Вона відкривається розлогою добіркою творів на духовну тематику. Домінують тут вдячність Господу за Його щедроти, ламентальні благання до Всевишнього уберегти наш край, нашу Державу – Незалежну Україну, кожну родину і кожну людину від усяких напастей і зла. Загалом ця книга – своєрідна поетична мозаїка мажору та мінору в барвистій вишиванці пісенного мелосу карпаторосів.

Чимало в ній художньо осмислених медитацій про те, що, як правило, життя не буває простим. Однак, як велить Святе Письмо, гріх упадати в печаль, розчарування, зневіру.

Мабуть, тому шановні наші автори-ювіляри і включили в свою спільну книгу низку веселих, життєрадісних пісень, що надають наснаги жити, діяти, боротись і перемагати всякі труднощі та негаразди піснею наснаженою оптимізмом, що випливає з однойменної автобіографічної жартівливої співанки з їхньої книги "Од Мокрого до Сасова":

Там, де Сасово та Мокре – зеленіють доли й гори…

Люди знають про се добре, а ще ліпше два цімбори,

Що в їх віці "молодому" лем чотири дні різниці…

І не шкодить ні одному з них погарчик сливовиці.

Спільна дорога творчості, якою вже не одне десятиліття впевнено прямують Петро Матій та Юрій Шип, простягається у нові далі, до нових вершин. А за тими далями та висотами їхні чуйні душі та серця: до чесних і порядних – людяні та ніжні, лагідні й ласкаві; вразливо колючі – до антиподів...

Най всемилостивий Творець дарує їм щедро на довгі роки щасливе життя, міцне здоров’я, натхнення, нові рясні мистецькі успіхи на радість усім нам!

Василь Густі, голова Закарпатської обласної організації НСП України, Заслужений працівник культури України

Коли цвітуть сади й співають солов’ї, або Юрію Шипу – 75!

 

06 травня 2018р.