Закарпатський письменник Андрій Любка: Кожна акція на підтримку Олега Сенцова – реальна поміч у цій страшній ситуації

Сам політв’язень заявив: ««Я, Сенцов Олег, громадянин України, який незаконно засуджений російським судом і перебуває в колонії міста Лабитнангі, оголошую безстрокове голодування від 14 травня 2018 року. Єдиною умовою його припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які перебувають на території РФ. Разом і до кінця. Слава Україні!».

Український режисер перебуває в ув’язненні в місті Лабитнангі Ямало-Ненецького округу Російської Федерації. Уявімо собі, де це. Вікіпедія вказує, що містечко на 26 тисяч жителів розташоване на 10 кілометрів північніше від Полярного кола, на східних схилах Полярного Уралу. Погода в Лабитнангі сьогодні – від 1 до 6 градусів морозу. Відстань з цього містечка до Києва – 4995 кілометрів.

Людина, що перебуває на такій відстані від дому, під постійним тиском працівників ФСБ, в абсолютно ворожому середовищі, маючи перед собою перспективу в ще 16 років тюрми, зважилася на вчинок. Оголосити голодування. Бо що ще залишається, як боротися далі, як маніфестувати свій протест? Пригадується, що й українські дисиденти в совєтських концтаборах вдавалися до голодування як до останнього засобу, коли інші інструменти неможливі, недієві чи вичерпані. По суті, голодування в колонії – це як оголошення приватної війни.

Лякають у цій ситуації слова Сенцова, його абсолютна категоричність. «Єдиною умовою його (голодування – Авт.) припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які перебувають на території РФ. Разом і до кінця». Мабуть, ніхто не сумнівається, що Путін не випустить усіх своїх заручників. Можливо, вдасться домогтися визволення Сенцова, але всіх – точно не так швидко. Тоді що означають ці слова – «до кінця»? Невже Олег Сенцов знаходиться на тій межі відчаю, коли єдиним способом зберегти гідність і не здатися є лише смерть?

Це припущення настільки страшне, що просто паралізує. Десь за п’ять тисяч кілометрів, за Полярним колом, серед уральської мерзлоти помирає ні в чому не винна людина, в’язень збожеволілого диктатора. Допустити цього не можна – будь-якими методами.

Кожна акція на підтримку Олега Сенцова – це справді реальна поміч у цій страшній ситуації. Репост, хештеґ, підписання петиції, поширення інформації серед західних друзів, пікет російських дипломатичних установ у різних країнах – все це маленькі кроки, які в сумі можуть допомогти Олегу. Робімо щось, бодай щось, поки не пізно! Поки ще не «кінець»!

Андрій Любка

День