Учасники "ПрофіКемпу-Рахів" здолали нелегкий кінно-піший маршрут до гори Шоймул

По дорозі зустрівся їм конюх  Михайло, справжній майстер своєї справи, та пара коней гуцульської породи, які супроводжували молодь аж до самої гори. Михайло знайомив з історією і легендами краю та захоплююче розповідав про своїх улюбленців.

«Насамперед, коней потрібно любити, адже це, так би мовити друзі, які проживають поруч з тобою близько 30-ти років», - з щирою усмішкою мовив конюх. Розповідав,  що у 1979 році гуцульські коні одержали статус реліктової породи і були взяті під охорону. Мабуть, що назва породи походить від назви гуцулів - субетносу українців, що живуть у гірських районах. Багато вчених вважають, що гуцульський кінь є прямим нащадком тарпана-лісового і степового дикого коня мишастої масті (кольору), який довго зберігався на Півдні, а зараз повністю знищений. Перша письмова згадка про Гуцульського коня датується ще початком XVII століття (1603 рік).

Догляд за конем теж  має  бути належним, він включає в себе щоденні процедури та заходи, що проводяться систематично, або у випадку необхідності. А це: забезпечення тварині кормом і водою, гігієнічні процедури (чистка шкіри і копит, розчісування гриви, купання тощо). Періодично, у міру потреби, коням надаються ветеринарні послуги та  лікування.

Такою цікавою і пізнавальною була подорож,  під час якої діти мали змогу не тільки дослідити і розкрити професію конюха, а одночасно й пройти новий кінно-піший маршрут, який є неодмінною родзинкою для рахівських мандрівників.

Джерело: Закарпатський обласний центр зайнятості