Закарпатець презентував свою літературну творчість у Торонто

Літературно-Артистичне Товариство (ЛАТКА) організувало в ресторані "Золотий Лев" творчий вечір з поетом і письменником. Його презентація, з можливістю для учасників придбати хоч одну з презентованих чотирьох книжок, була приємним здивуванням, що й спричинилося до того, що присутні розкупили кілька десяток його книжок, чого не сподівалися ні автор, ні організатори.

До Торонта часто приїжджають різні співаки, письменники, але переважно з Києва і Львова, а тут Закарпаття, яке ще недавно стало "проблемним" для угорців, які вважають, що вони мають право диктувати українцям, якою мовою вчити дітей в українських школах. Угорці лише повторюють кремлівські методи – через свою мову домагатися зміни не тільки освітньої політики сусіда, але й державних кордонів.

Закарпаття увійшло до складу України як одна з останніх 25 областей. Сьогодні мало хто знає, що воно було значно більшим ще в часи Австро-Угорщини та Чехословачини. Завдяки відсутности Української держави, Закарпаття пробувало зберегти свою ідентичність  проголошенням Карпатської України (1939) та проглошенням Української Народної Ради Пряшівщини (1945-1951), що є доказом "прозріння" і підтвердження русинів Закарпаття та Пряшівщини, що вони є частиною великої української нації.

Закарпатці протягом усієї своєї історії зазнавали найбільше, з-поміж усіх областей, різноманітних впливів політичних, релігійних і мовних – їх гнобили угорці, австрійці, чехи, німці, росіяни, поляки, словаки та ін., сліди яких можна знайти в численних закарпатських говірках, які досі збереглись. Та все ж між ними були вчені, історики та філологи М.Лучкай, М. Балудянський, І.Орлай, В.Гаджега та інші. Балудянський навіть був першим ректором Петербурського університету, а твори закарпатських письменників минулого – О.Духновича, А.Кралицького й досі знаходять шанувальників.

У 20 сторіччі закарпатці проявили свій національний дух у боротьбі з угорськими загарбниками 1939 року, коли проголосили Карпатську Україну, яку очолив Авґустин Волошин. За час Незалежности Укрїни Закарпаття активно увійшло в життя держави не тільки відомими політиками такими як В.Балога, або колишній міністр освіти С.Квіт, чи скандальний проросійський активіст Н.Шуфрич, але й своєю участю у всенародних Майданах.

Та все ж, чи не  найкращим доказом інтеґрації закарпатців є їхні співаки на чолі з С. Вакарчуком, який народився у Мукачеві, та  поети, письменники –А.Патрус-Карпатський, І.Чендей, П.Скунць, В.Кухта, П.Чучка, О.Гаврош та багато інших (в інтернеті поміщено 78 закарпатських письменників, які в різні роки отримували різноманітні літературні премії!). Тому й не дивно,  що літературне Торонто втішалося, що саме із Закарпаття приїхав на відвідини один з наймолодших літературних талантів України – Андрій Любка.

Учасник Майданів здобував освіту вже без змушування вивчати мову картавого "вождя світового пролетаріяту" Леніна. Він здобув освіту вже  без примусу вивчення "Історії КПРС", без змушування писати "соціалістичним реалізмом", він отримав можливість студіювати на стипендії европейських країн у Польщі (3 роки), в Латвії (рік), Австрії (рік), що збільшило не тільки його знання інших мов, але й дозволило ознайомитись з іншим світом, іншим підходом до життя, з іншими культурами –цивілізаційними і національними процесами. Зі світом, де вчать любові до своєї мови, історії, нації.

Андрія полонили балканські мови, які він не тільки вивчив, але з  яких він робить переклади на українську. Це і є підтвердженням не тільки таланту, але й неабиякої охоти до праці, до відкриття нового, бажання наблизити його до своїх читачів. Отож,  і не дивно що вже в молодому віці йому вдалося здобути літературні премії – "Дебют" 2007 та "Київські лаври" 2011 рр.

Талановий і активний закарпатський письменник Андрій Любка є й надзвичайним патріотом України, не тільки тому, що повернувся із закордоння в Україну, щоб її збагачувати своїм талантом, але й тому, що їздить на літературні зустрічі до фронтової зони (через проблеми здоров'я не зміг стати солдатом) на схід України та "воює" своєю творчістю не тільки з російською брехливою пропаґандою, але й зі закарпатським політичним русинством, яке є залишками москвофільства, п’ятої колони, та якими керують з Кремля та московської церкви.

Канадська поетеса А.Кісіль на закінчення інтелектуального вечора подякувала А.Любці не тільки за чудовий творчий вечір, але й за те, що його талант посилює наші надії на те, що Україна переможе не тільки на літературному фронті  та в боротьбі з різними політичними й національними збоченцями, але й у війні з Росією на сході України, де російські й проросійські  бандити щодня калічать, чи вбивають захисників Незалежної України.