Лумшори: СПА по-закарпатськи, або Оздоровчі купання взимку

Зимові купання – не екстрим, а оздоровча процедура. Із XVII сторіччя невеличке закарпатське село Лумшори відоме своїми сірководневими джерелами й омолоджуючими купаннями в чанах. Чисте повітря, лунка тиша, засніжені гори й смачна їжа на додачу – що ще треба, щоб відновити фізичні сили й душевну рівновагу?

Від Ужгорода до тихого села Лумшори Перечинського району можна добратися на авто десь за годину. Вузькою дорогою, де з одного боку – урвище й річка, а з іншого – здіймаються пагорби, порослі ялинками. Удалині ж видніється силует Невицького замку.

Нарешті водій зупиняється біля магазину, і далі вже доводиться йти пішки – дорога слизька, та ще й під таким нахилом, що не кожне авто зможе його подолати.

Дійшовши до перехрестя, біля стрімкої річечки Турички можна роззирнутися – по ліву руку буде церква на горі, по праву, на тій же горі – кругла дерев’яна ступінчаста споруда, колиба.

Під горою – хата з розмальованою стіною. Місцевий майстер створив карту села, зобразивши на ній колоритних персонажів. Тут і музики, і туристи, і хата цімбора, і ведмеді, лиси та олені.

А прямо – взагалі якась дивовижа – парує величезний казан, під ним горить вогонь, прямо на березі потічка. Невже в цей зимовий день хтось варить юшку? Та невже! Із каструлі виглядають людські голови! І що вам сказати, вирази обличчя в них підозріло щасливі.

Авжеж, це не звичайний казан, а знаменитий закарпатський чан, у який пірнаєш втомленим, змореним і дратівливим, а виходиш – молодим, красивим, сповненим сил і завзяття. Його чудодійну силу обов’язково варто випробувати на собі.

Але спочатку – прогулянка.

Лумшори розташовані біля підніжжя найбільшої в Карпатах полонини Руна (Рівна) серед альпійських лук, висота яких досягає 1 479 м над рівнем моря. За кращої погоди можна було б дістатися й до природного дива – водоспаду Воєводин, який зривається з висоти 24 метри.

Але краще це зробити в теплу пору року. Водночас можна буде спостерігати за птахами, адже ви потрапили на територію орнітологічного заказника «Соколові скелі». Тут гніздяться рідкісні види крилатих хижаків, більшість із яких занесена до Червоної книги України: орлан-білохвіст, беркут, орел-карлик, стерв’ятник, змієїд, сокіл-сапсан, пугач, сичик-горобець.

Нагулявшись як слід лісом і полонинами, надихавшись свіжого чистого повітря, намилувавшись краєвидами, намочивши ноги й приморозивши руки, вирушайте купатися.

Наповнений цілющою водою з сірководневого джерела, товстостінний чан нагрівається від багаття. На дні лежить каміння, яке утримує температуру, і, залежно від сезону, ялинкові гілки або духмяні трави. Роздягнувшись у дерев’яній будівлі, чимчикуєте швидше по холодному камінню й пірнаєте в гарячу воду. Приймати купіль можна й на самоті, і компанією – у чан поміститься 4-6 осіб. Навколо сніг, зима, ялинки, а тіло парує і блаженно розслабляється – аж, врешті-решт, визріває рішення трішки охолодитися й підбадьоритися. А поряд – якраз стрімкий потічок, до якого ведуть сходи з поруччям, висить спеціальна мотузка, за яку треба триматися, щоб течія не збила з ніг, і кольоровий ліхтар – увечері він створює атмосферу загадковості й магії.

Перші згадки про цілющі води Закарпаття з’явилися ще в ХVI-му столітті, а вже в 1600 році поблизу Лумшор був заснований найдавніший на Закарпатті лікувальний заклад. У XVIII столітті він став називатися «Курорт Лумшори», а замість дерев’яних ночов почали використовувати чани.

Граф Шенборн, власник більшості мінеральних джерел Свалявщини, вбачаючи в них величезний потенціал, створив так званий Карпатський круг – 16 купальних зон у різних селах сучасного Закарпаття. Бальнеологічні курорти Поляна, Шаян, Заньків та інші працювали за різними технологіями оздоровлення. А в Лумшорах оздоровлення полягало в купанні в підігрітих чанах. Така процедура допомагає при захворюваннях опорно-рухового апарату, серцево-судинної та нервової систем та багатьох інших недугах.

Як слід накупавшись, можна зазирнути до колиби – місцевого ресторанчика.

На вході – витесана з дерева скульптура – хто це: Захар Беркут або мольфар, чарівник гір або чабан, що випасає своїх овець на полонині, чи це дух лісів і стрімких потоків?

Клямка дверей зроблена з корча. В оздобленні колиби вдало використані химерно вигнуті гілки дерев або корчі, стовбури з наростами, які нагадують лісовиків.

Посередині приміщення розкладене вогнище, біля якого можна затишно вмоститися у кріслі-гойдалці, накрившись пледом. Традиційна закарпатська їжа й запашний трав’яний чай або глінтвейн доповнюють картину. Обов’язково треба скуштувати традиційні закарпатські страви: кукурудзяну кашу – банош, а також суп із яловичини, солодкого перцю, паприки та помідорів – бограч. Варять його на відкритому вогні в казані, поряд із колибою.