Карантин і крафтові виробники на Закарпатті: час виходити в онлайн

Зараз усе це зупинилося. Хтось повністю припинив продажі, але продовжує виробництво, аби мати за рахунок чого відновитися після карантину, хтось тримає ніс за вітром і переходить в онлайн: створюють сторінки в соцмережах, сайти та наймають смм-ників чи навчаються основ мережевої комунікації самі.

У регіоні, до слова, також розуміють, як важливо не втратити оце крафтове обличчя, тому багато хто взявся малим виробникам допомагати. Фахівці з онлайн-маркетингу на волонтерських засадах беруться розкручувати крафтовиків, місцеві ЗМІ роблять окремі платформи для реклами малого бізнесу, а гіди агітують збирати закарпатський великодній кошик, бо ж так, навіть не будучи на Закарпатті на Великдень, відчуватимете його на смак.

НА ЗАКАРПАТТІ ОДИНИЦІ КРАФТОВИХ ВИРОБНИКІВ ІНВЕСТУЮТЬ У МАРКЕТИНГ

- Якщо говорити про малих виробників, зараз, звісно, більшість відчувають скруту та розгубленість, – каже експерт із регіонального туризму Олександр Коваль. – Залежно від продукції (сезонності), виробники на Закарпатті або скоротили чи зупинили, або ще не почали виробництво (наприклад, пасічники, винороби, зокрема). Рішення приймає кожен індивідуально. Але більшість хочуть зберегти справу.

Проте тут розмову треба одразу переводити у площину стратегії підприємців. Усі вони підприємці, але чи всі мають стратегію? Більшість не знають навіть, що це, тому й не розуміють, як реагувати на виклики ринку. Мушу зазначити, що на Закарпатті лише одиниці з малих виробників раніше інвестували у маркетинг, тобто у вивчення цільових аудиторій і лояльність, упаковку, цінності, розширення каналів реалізації.

Також можемо сказати, продовжує Коваль, що у крафтових виробників на Закарпатті немає консолідації.

- Це означає, що у людей або нема розуміння, що так потрібно і можна робити, або нема потреби в цьому. Але як у першому, так і в другому варіанті — це збитки і недоотриманий дохід, – наголошує він.

До прикладу, більшості закарпатських малих виробників нема в мережі Інтернет. У них немає сайту, що продає. Так, з одного боку, це витрати, але це й інвестиції у їхній бізнес, у додану вартість, лояльність, впізнаваність бренду. І тут часто немає розуміння, що це потрібно.

ЗАРАЗ ВАРТО МАТИ 150 ПОКУПЦІВ НА МІСЯЦЬ, АЛЕ ПОСТІЙНИХ

- Коли ми раніше запитували у виробників – чому ви цього не робите – звучала відмовка, мовляв, за роботою немає часу, – каже Коваль. – Але зараз часу вдосталь! Тому в цей період слід робити те, на що не було часу досі. Розробити стратегію, контент-план для просування продуктів на ринку через різні канали комунікації, сегментувати цільову аудиторію та чітко розуміти аватар клієнта. Врешті, працювати з існуючою базою даних, щоб краще розуміти потреби, здійснювати моделювання та сформувати сценарії розвитку ринку. Це маркетинг, його не потрібно боятись, а більшість дрібних виробників таки просто боїться.

- Що ще слід робити? – продовжує експерт. – Розвивати персональний бренд виробника. Все це дозволить посилити позиціювання продукту на ринку, адже коли покупець довіряє виробнику, продукту, території де був (сироварня, наприклад), рецептам споживання, все це викликає у нього бажання купити, спробувати та отримати задоволення. Гроші тут будуть меншим бар’єром. Інше питання – скільки треба мати продажів у день? 3-5-7? Який середній чек? Я наголошую на тому, що не потрібно орієнтуватись на усіх покупців, краще мати свій сегмент і прихильників, які раз на місяць зроблять лише одну покупку. Тобто на місяць це всього 150-250 покупців. Для цього слід працювати з базою даних, з лідами (маркетинговий термін, позначає потенційних клієнтів, які перебувають у різній стадії готовності здійснити купівлю товару чи послуги – ред.) та каналами продаж.

Наприклад, є унікальний закарпатський виробник “Карпатський буйвіл”, у них є сайт, але ви не можете просто купити через нього продукт, від вас вимагається ще щось… Наприклад, дзвонити і робити замовлення. Це все додаткові зусилля, а треба, аби на сайті ця опція працювала.

Знаю, що зараз найпотужніша з сироварень області “Селиська сироварня” доробляє сайт, аби пристосуватися до нових умов ринку, вони налагодили безкоштовну доставку продукції, заохочують клієнтів, мають потужну фейсбук-сторінку. А от відома сироварня “Перечинська мануфактура” наразі взагалі не має сайту. Як і “Турянський часник”, хоча у них дуже цікаві локальні пропозиції. Отже, ці виробники недопрацьовують.

Але це приклади того, як не треба робити. Бо якщо виробник потратив зусилля на створення бренду, має унікальний продукт, то не інвестувати у власний маркетинг — незрозуміла позиція, – каже Коваль.

КОЛЬОРОВІ ПЕЛЬМЕНІ, ЩО ПІДКОРИЛИ ІНСТАГРАМ

Власне, для того, аби крафтові виробники на Закарпатті починали відкривати для себе новий світ мережевого маркетингу, в регіоні створили онлайн-платформу we support business, через яку крафтові виробники можуть увійти в новий для себе період розвитку.

Єлизавета Куртяк створила соціальний проєкт “Підтримую місцевий бізнес” та в мережі Інстаграм рекламує закарпатських підприємців. “Ми просто даємо їм інструмент, якщо виробники ним користуються – продажі в карантин навіть ростуть,” – каже Єлизавета.

- Досі у нас типовий малий підприємець, який займався продажем, не надто активно інтегрувався в онлайн-мережах. Якщо виробники у великих містах хоча б сторінки в соцмережі мали, то у більшості тих, що живуть поза містом, навіть цього не було. Наші люди – чи це ментальність така — уміють працювати своєю харизмою на особистому контакті, через те онлайн-бізнес для них чужий.

- До створення цієї платформи пару тижнів тому мене підштовхнуло те, що багато з цих виробників — мої знайомі, – каже Єлизавета Куртяк.

Є в Ужгороді чудова кафешка “Кофі-тайм” – вони працювали офлайн до карантину. Але виявилося, що вони єдині в мікрорайоні виготовляють тістечка без глютену, лактози та цукру. Як тільки вони перейшли в онлайн, одразу стали суперпопулярні. Підключилися люди, які мусять обмежувати себе в продуктах – і почали замовляти у них. Справи дуже добре пішли.

Ще один кейс, який здивував, — це ресторан при санаторії “Теплі води”. Із закриттям вони мали зачинитися, як усі. Але вони переорієнтувалися і залучили професійне кухонне обладнання під пельменний цех. Виготовляють кольорові пельмені з індичатини. Вони в перший же день під вечір виставили пост, що все продано і через великий об'єм роботи зможуть довиконати замовлення лише за кілька днів.

НЕ ТРЕБА ЧЕКАТИ ЗАКІНЧЕННЯ КАРАНТИНУ – СТАРТУЙТЕ ВЖЕ!

- Цей приклад дуже добре доводить, що з будь-якої ситуації можна викрутитися, просто не треба чекати, що рішення прийде саме собою. Мій основний меседж наразі до крафтових виробників: не треба чекати закінчення карантину — стартуйте вже! – акцентує Єлизавета Куртяк. – Хай цей старт не буде якимось супервдалим, але навіть те, що ви заведете сторінку в соцмережі та почнете її розвивати, уже додасть вам шансів на майбутнє.

Над її проєктом із просування крафтових виробників у соцмережі, каже Єлизавета, працює 10 волонтерів.

- Зараз у нас близько 100 підприємців у роботі. Ми їх ділимо на три групи — офлайн бізнес, там серйозно підключаються смм-ники, учать створювати сторінку, наповнювати її, відповідати на смс. Друга — це ті, хто мав сторінку, але вона не працювала, і треба допомогти з її просуванням. Третя — ті, кому потрібне лише просування. Але усіх клієнтів перевіряємо, аби дійсно вони були з офлайну. Ну і перш за все – працюємо з регіональними бізнесами.

І ще одна принципова річ — для нас дуже важливо, аби після карантину це все працювало й далі. Коли ці люди вийдуть на роботу, у них просто буде додаткова аудиторія.

Ще один важливий момент: на цій платформі відбувається кооперація між самими виробниками. Вони купують одне в одного (наприклад, є дизайнери і є виробники кошиків — вони кооперуються і створюють новий продукт, декоровані кошики, те саме можна сказати про виробників кондитерських сумішей і кондитерів, які ними користуються). Також проводимо тренінги онлайн, це людей дуже цікавить.

30 РОКІВ ПРАЦЮЮ У ЦІЙ ДЕРЖАВІ, ТОМУ НАДІЮСЯ НА СЕБЕ, А ЩЕ – НА БОГА

Власне ми поспілкувалися з деким із крафтових виробників Закарпаття, спитали, як у них справи в офлайні та й в онлайні також.

Павло Тізеш відомий тим, що виготовляє продукцію торгової марки «Пан Еко», яка відповідає європейським органічним стандартам, а також органічні м’ясні продукти зі свиней породи «мангалиця» під маркою “Угочанський смак”.

Продукція продається на ринках України та країн Європейського Союзу. Але більшість продаж у пана Тізеша базувалася на відвідинах його дегустаційного залу (тут є музей леквару, колекція якого зібрала різні типи повидла з понад 50 країн світу) та ферми.

- Зараз це все зупинилося, тому з продажами у нас погані справи. Невеликий відсоток продаємо онлайн, більшість замовлень – від колишніх клієнтів. Втім, ми не припинили виробництво. Сподіваємося на відновлення ринку після пандемії, треба буде виходити на нього з продукцією, тому працюємо з сировиною. Можемо тільки позаздрити виробникам з-за кордону, де їх підтримали уряди — як в Угорщині, Німеччині. Я 30 років уже працюю в цій державі, тому надіятися можу хіба на себе, або ще на Бога. Зараз працюємо і чекаємо, коли все минеться. Там видно буде, – каже Павло Тізеш.

МИ НЕ ЗУПИНЯЛИСЯ НАВІТЬ У ЧАСИ ДЕФОЛТУ, А ЗАРАЗ ДОВЕЛОСЯ

Найбільший виробник крафтових сирів на Закарпатті — “Селиська сироварня” з пандемією переживає кризові часи. З відкриття сироварні тут виробництво не зупинялося ніколи: ані під час дефолту в 1990-х, ані в кризові часи 2008-го та 2014 років. Зараз стало.

- Чому ми закрилися?  — каже сироварка Інна Пригара. – Ми ж дійсно проходили різні кризи за нашу історію. Зараз ми маємо право працювати, як виробники продуктів харчування. Ми — це 10 працівників сироварні + 150 сімей у селі, які продають нам молоко. Саме для того, аби унеможливити зараження коронавірусом при здачі молока, ми вирішили закритися.

Люди в селі постійно питають, коли відновимо роботу, бо це для них заробіток. Але ми поки що вирішили до 1 травня не працювати. А тоді вирішуватимемо, як діяти далі.

Нам, сироварам, пощастило, бо сири — це продукти, які довго дозрівають. Зараз ми продаємо сир, який зробили раніше, але настане час, коли ця продукція закінчиться. І треба буде думати, коли і як відновлювати виробництво.

Найбільше вдарило те, що довелося згорнути проєкт фестивалю “Традиційна бринза Хустщини”, ми стартували з ним минулого року, досить потужно, зібрали вівчарів, тварин, продукцію, було багато людей, але цьогоріч фест був запланований на 10 травня, його не вдасться провести. Дуже жаль.

Щодо продажів, то ми маємо укладені контракти з клієнтами, але зараз стали також ресторани, котрі замовляли у нас продукцію, тому залишилися в основному прямі продажі. Ми опрацьовуємо невеличкі замовлення, зробили безкоштовну доставку незалежно від місця доставки та ваги продукту.

Тобто, зараз працюємо в такому карантинно-підтримуючому режимі. На сироварні чергують по троє працівників, бо за сиром у сховищі треба доглядати, слід пакувати та розвозити продукцію.

Як можна нас підтримати? Те, про що говорять лідери суспільної думки — підтримуйте малих, купуйте у малих. Так ви не тільки отримаєте якісну продукцію на свій стіл, а й не дасте закритися чиємусь бізнесу. Бо зараз уже стає зрозуміло, що багато з тих, хто закрився на початку карантину, не відкриються після закінчення.

Було б добре, аби в цей період, після закінчення карантину, малих виробників підтримала держава. Пільгові кредити для перезапуску виробництва — от над цим зараз варто працювати. Інакше ми тут на Закарпатті справді втратимо імідж, над створенням якого роками працювали.

КУПУЮЧИ ЗАКАРПАТСЬКЕ, ВІДЧУВАЄШ ЗАКАРПАТТЯ НА СМАК

Власне, як можна підтримати закарпатських крафтових виробників, розповідає мукачівський гід Максим Адаменко.

- На Великдень на Закарпатті завжди було багато туристів, переповнені дегустаційні зали, – каже Максим Адаменко. – Були щасливі усі — й виробники, котрі збували продукцію, і туристи, котрі вражалися місцевими смаками і посміхалися від задоволення. Сьогодні, здавалося би, ця опція — недоступна через карантин, відвідати Закарпаття ви не можете, але ж ніхто не забороняв вам відчувати його на смак! – каже Максим.

- Закарпатські винороби, гентеші, пасічники, пивовари душу й серце вкладають у свою продукцію — зараз як ніколи! Тому ви можете підтримати їх, купивши продукцію до свого столу.

Тетяна Когутич, Ужгород

ukrinform.ua

  Надіслати другу