Будні інфекціоніста очима пацієнта інфекційного відділення Рахівської райлікарні з COVID-19 (ФОТО)

Закарпатець Михайло Кравчук перехворів на коронавірус. Чоловік поділився у мережі своїми враженнями та спостереженнями за перебігом хвороби, процесом лікування та роботою персоналу інфекційного відділення Рахівської районної лікарні. Пан Михайло опублікував допис у Фейсбук-спільноті Небайдужа Рахівщина і зазначив, що ділиться цим для того, щоб "донести до людей інформацію, застерегти від легковажності і закликати, - будьте відповідальними, не нехтуйте елементарними вимогами карантину". Далі - текст допису (орфографію збережено).

"КОРОНАВІРУС – це коли Ви знаєте що «воно» є десь там далеко за три-дев’ять земель Але ж у нас його нема. А якщо і є, то ви ж точно не захворієте. А вся офіційна інформація – то якісь незрозумілі цифри.

Потім, якось «ненароком» у вас появиться висока температура, загальна слабість, кашель. Ви проігноруєте ці прояви нездужання, а десь за тиждень звернетесь до лікаря і вас скерують пройти ПРЛ- тест. Тест покаже позитивний результат, але вам у це важко повірити. Гарячка не проходить, ви далі нездужаєте, а «на рентгені» вам встановлять діагноз - двостороннє запалення і порекомендують негайно лягати у лікарню.

КОРОНАВІРУС - це коли ви потрапляєте у переповнене відділення, де лежать близько тридцяти хворих. Інфекційне відділення розширили за рахунок сусіднього і готові й надалі розширювати, якщо цього буде вимагати ситуація. У вас на цей час повністю пропаде апетит. Зовсім. Ви будете їсти як маленька дитина, і то лиш тому, що розумієте – їсти треба. Вам порекомендують пити дві або й три літри води на добу. Пити вам теж не дуже хочеться, але пити набагато легше, аніж їсти, і ви намагаєтесь дотриматися поради лікаря.

Вам зроблять аналізи і призначають курс лікування. Це може бути близько десяти уколів і дві-чотири крапельниці на добу. Окремі антибіотики важкі, від їх використання піднімається температура. Температура, - то взагалі окрема тема. Ви нездужаєте уже близько двох тижнів і температура у вас постійно підвищена. У відділенні вам намагаються допомогти і гарячку «збивають» таблетками або уколами. Інколи це допомагає.

КОРОНАВІРУС – це коли у вашого сусіда по палаті, 72-річного Дмитровича стан важчий, аніж у вас. Серед ночі ви чуєте, що Дмитрович задихається і його б’є лихоманка. Вмикаєте йому кисневу маску і біжите до дівчат, щоб «збивали» температуру. На ранок Дмитровичу стає легше і він признається, що з страхом чекає приходу наступної ночі. Дмитрович – «важкий». За пару днів його заберуть «на Ужгород».

КОРОНАВІРУС – це коли вам раптом серед дня стало важко дихати. Появляється частий і важкий кашель. Це триває годину і більше і ви не знаєте куди від цього подітися. У грудях пече і вам також радять посидіти у кисневій масці. Це допомагає ненадовго. Ви лягаєте, знаходите якусь позу, при якій легше кашляти, а надалі боїтеся встати з ліжка, бо все може повторитися спочатку. Під вечір температура піднімається, медсестра дає укол і каже, що це «бізівно допоможе». Але до ранку температура чомусь не паде, а піднімається, вас морозить, а зранку все продовжується, як і попереднього дня.

КОРОНАВІРУС – це коли серед ночі ви чуєте якийсь дивний шум у коридорі. Визираєте з палати і бачите, що медсестрички метушаться, одягають захисні костюми. Привезли «важкого». До ранку коло нього чергують, невідкладно дають ліки. Зранку призначать повний курс лікування і людину врятують. Але був також випадок, коли усі намагання медиків виявилися марними і через три з половиною години після поступлення хворий помер. За увесь час, що я провів у відділенні, трьох пацієнтів не вдалося врятувати. Сумна статистика.

КОРОНАВІРУС – це коли медичний персонал заходить у палату в захисних костюмах, - на тіло вдягають цупкий водонепроникний комбінезон, на ногах бахіли, руки в гумових рукавичках, а на голові шолом із прозорим захисним щитком. Усі в респіраторах. Пересуватися і працювати у цьому костюмі важкувато. Санітарки проводять вологе прибирання і дезінфекцію приміщень по декілька разів на добу. Якщо б на кожного хворого потрібно було витратити лише дві хвилини часу, то й тоді лікареві потрібно побути у цьому костюмі годину. Зазвичай обхід і процедури займають часу в декілька разів більше. Костюм «не дихає» і люди пітніють у ньому аж до спідньої білизни. Під гумовими рукавичками шкіра рук пече і сідається. Потім костюми перуть вручну, сушать і прасують. Ця процедура займає дуже багато часу і зусиль. Запасні костюми постійно лежать напоготові. До слова, - у відділенні зараз встановлюють пралку-автомат, і це трохи допоможе медперсоналу.

КОРОНАВІРУС – це коли медперсонал терпляче виконує свою нелегку працю. Хтось із хворих має до них претензії. Мабуть обґрунтовані. А у когось аж надто завищені вимоги до роботи медперсоналу. Хотів би у такому випадку спитати кожного, - чи ви справді на своєму робочому місці бездоганно виконуєте свої обов’язки. Медперсонал – такі самі люди як і ми з вами. У кожного свої болі і жалі, побутові проблеми. Хтось добирається на роботу із Ясіня, хтось із Богдана. Чув, що навіть із Верхнього Водяного. У кожного вдома сім’я. І кожен боїться принести додому з роботи цю «заразу». Але працюють, постійно проходять ПЛР-тестування, здають аналізи. Ніхто з інших відділень не хоче йти працювати у інфекційне. І якщо потрібно когось підмінити, - працюють у дві зміни поспіль. За інтенсивність праці їм пообіцяли доплату. Та як часто у таких випадках буває, - чи то хтось щось не те пообіцяв, чи його не так зрозуміли, чи то гроші були виділені, але десь «зависли», а чи, може, ще й не виділені. Але факт, - розмір одноразової доплати виявився у декілька разів меншим від обіцяної суми. Не моя справа когось звинувачувати, я не знаю жодних деталей. Але почувши це, на пам’ять прийшли слова геніальної Ліни Костенко: «Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то «за», то «проти», то шахраї, то патріоти».

КОРОНАВІРУС – це коли на якусь офіційну інформацію про стан захворювання в області і районі у Мережі миттєво знаходяться наймудріші коментатори. Якась бідуля впевнена, що ніякого вірусу нема, «то всьо брИхня», бо вона не бачила ще ані одного слабого. Якась інша «глибоковіруюча» пані впевнена, що у нас сатанинська влада, бо забороняє йти у церкву, а у церкві ніякого вірусу не може бути. Якийсь телепень точно знає, і уже навіть встиг порахувати, скільки і чого влада «під шумок» карантину встигла додатково вкрасти. Оці «коменти» насправді не цікаві ані хворим, ані медичним працівникам. Саме ці коментатори і є фейковими.

За увесь час перебування у відділені я бачив тільки чуйність і старанність медперсоналу. Жодного разу ніхто не спілкувався на «підвищених тонах», до хворих відносяться доброзичливо.

ВИСЛОВЛЮЮ ЩИРУ ВДЯЧНІСТЬ МЕДИЧНОМУ ПЕРСОНАЛУ ІНФЕКЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ РАХІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ЛІКАРНІ ЗА ЇХ НЕЛЕГКУ ПРАЦЮ. БАЖАЮ УСІМ МІЦНОГО ЗДОРОВ'Я. НЕХАЙ БЕРЕЖЕ ВАС БОГ І ДОПОМАГАЄ У ВАШИХ ДОБРИХ СПРАВАХ.