Простір, де до доброго читача дійде добра книжка: В Ужгороді біля бібліотеки знову відкрили пункт буккросингу

У багатьох вдома є переповнені книжкові полиці чи вже навіть стоси літератури, до якої ніяк не доходять руки. Інколи прочитані книги не приносять задоволення, але ідей, куди їх пристосувати, нема чи навпаки – настільки подобаються, що хочеться поділитися цим творінням із усім світом. Для цього вигадали буккросинг (bookcrossing) – безкоштовний обмін книгами чи, як це називають самі буккросери, «звільнення» книжок.
Історія цього цікавого процесу почалася ще у 2001 році, коли американець Рон Горнбекер затіяв експеримент – він залишив у холі готелю кілька десятків книг із пояснювальними записками до подальших дій. Всього за кілька місяців вдалося створити цілу спільноту книголюбів, яка налічувала сотні користувачів. Сьогодні ж у світі мільйони буккросерів, особливо популярним цей напрям став у США та Західній Європі, зокрема і в Україні.
Є декілька різновидів буккросингу:
- класичний – коли треба зареєструватися на спеціальному сайті, де ведеться облік і кожній книзі присвоюють код. Потім цю книгу необхідно залишити у громадському місці, а людина, яка її знайде, повинна виконати всі інструкції, залишені у книзі, і також зареєструватися на сайті. Таким чином можна відслідковувати маршрут книги;
- пересилання книг поштою, інколи між різними країнами чи навіть континентами. Тут також є декілька варіантів: букрей – книга не повертається до буккросера, який її "відпустив", та букринг – вона повинна повернутися до власника;
- безпечні місця – шафи, полиці, будки, де можна просто залишати свої книги і брати наявні.
Саме таке «безпечне місце» знову запрацювало біля ЗОУНБ. Бібліотекарка Неля Остапів розповіла про попередні спроби запровадити буккросинг у бібліотеці: «Біля бібліотеки пункт буккросингу встановили 2015 року, до 70-річчя. Тоді ідея була реалізована повністю, працювала. Але не всі готові ділитися, окрім брати, особливо коли «нове і безкоштовне». Нульових спроб було більше трьох – заповнити книгами, які можна вільно забирати, ніде не записуватися, не платити грошей, не повертати. Але склалося так, що деякі мешканці, котрі торгують книгами на базарах чи певних точках міста, просто в один момент нахабно «згрібають» книги , а ми не в змозі щоразу заповнювати пункт книгами».
Нині ж експеримент здається вдалим, оскільки пункт успішно функціонує. Вагомим моментом є її наповнення якісною літературою:
«Важливо – яку саме книжку ми пропонуємо. Постійно контролюємо, щоб у пункті не стояли видання, що пропагують якісь антидержавницькі чи ще гірше – антигуманістичні цінності, щоб не було видань порнографічного характеру, бо доступ вільний (особливо для дітей), ставимо підручники, словники, за можливості – зошити для вивчення іноземних мов, які дарують бібліотеці читачі… Є люди, які приносять, здебільшого, власні колекції книг 70-80-х років, серед яких більша частина – література з маркерами комуністичної ідеології, але часом трапляються й гарні видання світової класики чи українських письменників – майже все російською (з років видання зрозуміло, чому). Головне – попит є. Важко досі придумати, як забезпечити добросовісного читача комфортними умовами функціонування цього буккросингового пункту», – ділиться переживаннями пані Неля.
На питання про мету відкриття буккросингового пункту бібліотекарка відповідає дуже просто:
«Бібліотеки завжди мають одну мету – просвітництво. Наш обов’язок – забезпечити інформацією користувача будь-яким доступним для нас методом, показати, що доступ до книжки може бути різним – якщо не можеш купити, не хочеш позичити у бібліотеки книжку, то ми запропонуємо тобі її просто на вулиці… Робота триває, поки хтось докладає зусиль. Розчарувань щодо чиєїсь недоброчесності вже давно немає. Є бажання створити простір, де до доброго читача все ж дійде добра книжка, і нехай це буде ще сотня спроб, ми готові над цим працювати!»
Тож діставайте з полиць власні книги, хай не припадають пилюкою, краще віднесіть їх у пункт буккросингу будку до ЗОУНБ ім.Ф. Потушняка, за адресою: Пр. Свободи, 12. Адже вони можуть подарувати ще комусь купу натхнення, вражень чи просто затишні осінні вечори. А ви, можливо, знайдете там щось, що припаде вам до душі. У будь-якому разі «звільнивши» старі книги, з’явиться можливість впустити нові.
Олашин Марина,
студентка 2 курсу магістратури факультету журналістики
Львівського національного університету ім. І. Франка
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- В Ужгороді ветерани, родини військових та переселенці можуть отримати безоплатні юридичні консультації
- У серпні в Ужгороді народилося 222 немовлят - 103 дівчинки та 119 хлопчиків
- З історії ужгородської школи ім. Масарика: в Ужгороді видрукувані унікальні видання
- Ужгород долучився до всеукраїнської акції «Дзеркало Незалежності»
- Найбільш інстаграмні місця в Ужгороді
- "Потрібна послуга для людей, які мають проблеми з опорно-руховим апаратом": соціальне таксі працює в Ужгороді
- Закарпатська обласна станція переливання крові повідомляє про потребу в донорах крові усіх груп
- 48 перших класів: в Ужгороді триває підготовка до початку навчання
- Кількість першокласників в Ужгороді зменшилася
- Унікальне видання - за донат: Федір Шандор пропонує поповнити бібліоколекції виданням "Мілітарна хроніка Закарпаття"
- Central Park від SENSAR Development: новий погляд на життя у великому місті
- Ветеранські організації про закон №12414: «Без довіри немає тилу»
- INCLUSIVE-ED4ALL: освіта для всіх і кожного у сільських громадах України та Румунії
- У Закарпатській обласній станції переливання нестача крові
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у червні 1925-го? (ФОТО)
- 108 хлопчиків та 80 дівчаток, серед яких 4 двійні, народилися в червні в Ужгороді
- Відновити Землю після різних екологічних катастроф – мета гри, яку розробили студенти УжНУ
- Майже 200 тисяч експонатів у понад 40 експозиційних залах у фондах обласного краєзнавчого музею
- В Ужгороді водій автобуса веде блог про свою роботу
- «Гладіатори» в ужгородському замку запрошують постріляти з лука
До цієї новини немає коментарів