На Закарпатті переорали макове поле

У Мукачеві власники переорали кілька гектарів землі на околиці міста, де понад тиждень цвіли червоні маки, що були ефектною фотолокацією для туристів. У міськраді пояснюють: це самосійний бур'ян і аграрій мусив це зробити. Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу повідомив радник мукачівського міського голови з питань туризму Олександр Шершун.
“Цей мак — самосів, це, по суті, красивий бур'ян і агровласнику він не приносить жодної користі. Крім того, його ніяким чином не можна переробляти, а головне — це інвазійна культура, і якщо його не скосити, на цій землі не можна буде нічого виростити. Можна припустити, звісно, що власник поля зробив це спеціально, “із вредності” - адже протягом півтора останніх тижнів там на полі щодня перебували сотні людей із фотоапаратами, на дорозі біля поля неможливо було припаркуватися. Але я хочу заспокоїти туристів: ця фотозона не знищена, переконаний, що наступного року макове поле під Мукачевом цвістиме знову,” - сказав Шершун.
За його словами, можна зрозуміти обурення туристів через втрату ефектної фотозони, але разом із тим треба зрозуміти й землевласника. Радник міського голови зазначив, що тим туристам, які дуже хотіли, але не встигли сфотографуватися на фоні макового поля під Мукачевом цими днями, варто пошукати такі ж поля на узбіччях доріг на території всієї області.
“На полях, які не обробляються аграріями, зараз цвіте багато дикого маку”, - сказав він.
Шершун додав, що торік це поле так само цвіло, і його так само переорювали. Це ніяк не вплинуло на кількість маку - цьогоріч його навпаки стало більше втричі.
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів