Лавандова плантація Закарпаття: кольорові млинці, смачне морозиво та квітучі краєвиди – фоторепортаж

Два роки тому поблизу невеликого райцентру Перечин на Закарпатті висадили лавандову плантацію, яка стала першою спробою в області вирощувати цю рослину у промислових масштабах., - пише Ірина Бреза, Радіо Свобода.
1. Лавандова плантація привернула увагу туристів до Перечина, відомого до того часу переважно своїм лісохімкомбінатом, побудованим у 19 столітті
2. На Лавандовій горі засаджено 320 тисяч кущів лаванди на понад 10 гектарах. Ще 2,5 гектара займають насадження дамаської троянди. У планах – плантація жасмину, перші кущі якого з’явилися вже цього року
3. У меню лавандової кав’ярні – кольорові млинці, які готує мама власника. Двоє доньок задіяні у проведенні дегустацій. На літо тут працевлаштовуються для підробітку та допомоги з туристами старшокласники місцевої школи
4. Туристичний сезон тут триває два місяці. Лаванда цвіте у червні-липні. Фотографуватися тут починають ще удосвіта, а закінчують після сходу сонця
5. Минулого року туристів на Лавандовій горі рахували за автівками, побували близько 2 тисяч людей з різних міст України. Цього року їх буде не менше 5 тисяч, кажуть на фермерському господарстві
6. «Основну масу лаванди ми самі переробляємо на готову продукцію, займається цим дружина та доньки, – каже господар Юрій Качур. – Наразі маємо понад 50 найменувань виробів з лаванди, це чаї, косметика, подушки та мішечки, сиропи і багато іншого. Ще 15 продуктів виробляємо з дамаської троянди»
7. Щоразу для потреб туристів вигадають нові «магніти». Облаштували кілька фотозон, відкрили невелику кав’ярню, проводять дегустації. Вечорами на території влаштовують концерти за участі колективу «Карічка» з місцевого музею
8. Найскладніше у роботі господарства, за словами працівників, це боротьба з бур’янами. Пестициди та гербіциди тут заборонені. Все полють власноруч.
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів