Лавандова плантація Закарпаття: кольорові млинці, смачне морозиво та квітучі краєвиди – фоторепортаж

Два роки тому поблизу невеликого райцентру Перечин на Закарпатті висадили лавандову плантацію, яка стала першою спробою в області вирощувати цю рослину у промислових масштабах., - пише Ірина Бреза, Радіо Свобода.
1. Лавандова плантація привернула увагу туристів до Перечина, відомого до того часу переважно своїм лісохімкомбінатом, побудованим у 19 столітті
2. На Лавандовій горі засаджено 320 тисяч кущів лаванди на понад 10 гектарах. Ще 2,5 гектара займають насадження дамаської троянди. У планах – плантація жасмину, перші кущі якого з’явилися вже цього року
3. У меню лавандової кав’ярні – кольорові млинці, які готує мама власника. Двоє доньок задіяні у проведенні дегустацій. На літо тут працевлаштовуються для підробітку та допомоги з туристами старшокласники місцевої школи
4. Туристичний сезон тут триває два місяці. Лаванда цвіте у червні-липні. Фотографуватися тут починають ще удосвіта, а закінчують після сходу сонця
5. Минулого року туристів на Лавандовій горі рахували за автівками, побували близько 2 тисяч людей з різних міст України. Цього року їх буде не менше 5 тисяч, кажуть на фермерському господарстві
6. «Основну масу лаванди ми самі переробляємо на готову продукцію, займається цим дружина та доньки, – каже господар Юрій Качур. – Наразі маємо понад 50 найменувань виробів з лаванди, це чаї, косметика, подушки та мішечки, сиропи і багато іншого. Ще 15 продуктів виробляємо з дамаської троянди»
7. Щоразу для потреб туристів вигадають нові «магніти». Облаштували кілька фотозон, відкрили невелику кав’ярню, проводять дегустації. Вечорами на території влаштовують концерти за участі колективу «Карічка» з місцевого музею
8. Найскладніше у роботі господарства, за словами працівників, це боротьба з бур’янами. Пестициди та гербіциди тут заборонені. Все полють власноруч.
До теми
- Герої без зброї: начальник караулу Володимир Штимак про дитячу мрію, яка здійснилась, та виїзди на межі життя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- Сергій Федака: «В мене одна ідея: встати і звідси піти». Останні розмови з легендарним істориком Ужгорода
- Мобільна вогнева міць навчання гвардійців Закарпаття на бронетехніці
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Боржава»: Як футбольна школа змінює життя дітей у селах Закарпаття
- «Ми більше не просимо, а формулюємо сенси», – Андрій Любка про зміну голосу України у світі
- Герої без зброї: «Кожен виклик — перевірка на людяність: історія рятувальника Юрія Думи»
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Кінофест «Chysto.de?!» на Закарпатті: фільми про водорості з дна Світязя й чисте повітря в Запоріжжі
- 73-річний волонтер Джим Сліз переїхав із США в Україну: на матчах ФК "Ужгород" смажить м'ясо на грилі за донат на ЗСУ
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Сила мрії в дії: історія успіху спортсменки й активістки Надії Дьолог
- «Моєму щастю немає меж»: закарпатка Влада Харькова – про історичне золото на ЧС з фехтування
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
До цієї новини немає коментарів