Лавандова плантація Закарпаття: кольорові млинці, смачне морозиво та квітучі краєвиди – фоторепортаж

Два роки тому поблизу невеликого райцентру Перечин на Закарпатті висадили лавандову плантацію, яка стала першою спробою в області вирощувати цю рослину у промислових масштабах., - пише Ірина Бреза, Радіо Свобода.
1. Лавандова плантація привернула увагу туристів до Перечина, відомого до того часу переважно своїм лісохімкомбінатом, побудованим у 19 столітті

2. На Лавандовій горі засаджено 320 тисяч кущів лаванди на понад 10 гектарах. Ще 2,5 гектара займають насадження дамаської троянди. У планах – плантація жасмину, перші кущі якого з’явилися вже цього року

3. У меню лавандової кав’ярні – кольорові млинці, які готує мама власника. Двоє доньок задіяні у проведенні дегустацій. На літо тут працевлаштовуються для підробітку та допомоги з туристами старшокласники місцевої школи

4. Туристичний сезон тут триває два місяці. Лаванда цвіте у червні-липні. Фотографуватися тут починають ще удосвіта, а закінчують після сходу сонця

5. Минулого року туристів на Лавандовій горі рахували за автівками, побували близько 2 тисяч людей з різних міст України. Цього року їх буде не менше 5 тисяч, кажуть на фермерському господарстві

6. «Основну масу лаванди ми самі переробляємо на готову продукцію, займається цим дружина та доньки, – каже господар Юрій Качур. – Наразі маємо понад 50 найменувань виробів з лаванди, це чаї, косметика, подушки та мішечки, сиропи і багато іншого. Ще 15 продуктів виробляємо з дамаської троянди»

7. Щоразу для потреб туристів вигадають нові «магніти». Облаштували кілька фотозон, відкрили невелику кав’ярню, проводять дегустації. Вечорами на території влаштовують концерти за участі колективу «Карічка» з місцевого музею

8. Найскладніше у роботі господарства, за словами працівників, це боротьба з бур’янами. Пестициди та гербіциди тут заборонені. Все полють власноруч.
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів