75 книг, 400 листівок та 50 фотографій про Ужгород у колекції закарпатця Олександра Маріаша
Упорядковує все сам. У колекції – видання та зображення, які пов’язані з історією Ужгорода, починаючи з 20-их років минулого століття і до сьогодні. Фото, книги, листівки про Ужгород для своєї колекції Олександр Маріаш шукає та купує онлайн.
«Я побачив книжку в середині якої були фото Ужгорода 80-их і він був дуже зелений. І дуже красивий. Тому я почав збирати виключно з якихось ностальгічних міркувань. Далі це трансформувалося у бажання зберегти це. Тобто скуповувати по Україні: Київ, Львів, Івано-Франківськ, Дніпро, Кропивницький, Харків. І тепер вже не тільки по Україні просто для того, щоб воно не пропало. Історія з платівкою та діафільмом – діафільм був придбаний в Дніпрі. А платівка до нього проїхала 3000 тисячі кілометрів», – розповідає колекціонер.
Свою колекцію відеограф Олександр Маріаш зберігає на роботі – у студії. Серед зібраного — фотонарис про Ужгород. Його видали в 1958-му році. Це були 5000 тисяч примірників українською та англійською мовами.
Олександр пояснює: «У мене є правило – я не колекціоную це в електронному вигляді. Це виключно артефакти тих років, які можна потримати в руках. Перш за все я хочу скласти каталог. Вже почав над цим працювати. Тому що, коли я тепер шукаю щось я вже можу не пам’ятати, що це в мене є. Зараз у мене все більш-менш відсортовано за періодами, тобто чехословацький, угорський, радянський і сучасний. Проте це буде робитися так: буде вид, рік, назва, стан. У мене є фотографії архітектури Ужгорода різних років XX століття і так можна відстежити, наприклад, як змінювалася «Корона», як змінювалася якась площа».
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
До цієї новини немає коментарів