Громадська організація "Неємія" на Закарпатті допомагає військовим та вимушеним переселенцям

Зокрема, у всіх приміщеннях розгорнули спальні місця для жінок та дітей, також тут приймають гуманітарну допомогу, яку потім розвозять туди, де вона необхідна. За її словами, волонтери також допомагають жінкам та дітям, котрі хочуть виїхати закордон.
Майже 30 годин їхали в Ужгород з Харкова Тетяна та Людмила. А в Харків переселилися з Горлівки.
"2014 рік. Горлівка. Ми пережили все. З травня і до вересня я працювала у швидкій. Пройшла всі кола пекла. Потім відпрацювала добу і вивезла дітей до Харкова. Там ми у Харкові жили, переселенці. Орендували квартири. Усе тільки почало налагоджуватися. Дітки довчилися. Ну й довелося знову це все. Знову вивозила дітей", — каже Тетяна.
Людмила розповіла Суспільному: "Допомога нам наразі непотрібна. Є багато місць, де допомога людям потрібна більше. Ми дякуємо всім, окремо представникам цього місця, де нас прийняли. Знаєте, ми сюди їхали потягом. Ми всі їхали ось так, стоячи. Зараз ситуація в усій країні така, що хтось ось так стоячи захищає, а хтось ось так захищається. Тому я дякую усім, хто цьому сприяє. Я думаю, що тим, що вже виїхали, допомога менше потрібна, ніж тим, що залишилися".
Ті, хто приїхав до центру, починають волонтерити: хтось надає психологічну підтримку, дехто допомагає розвантажувати гуманітарну допомогу чи сортувати її. Потім її за потреби розподілять у різні регіони країни, місця тимчасового перебування вимушених переселенців та військовим. Прийшли сюди, щоб отримати необхідне для дітей вимушених переселенців, котрі в них проживають, подружжя Голубків з Великоберезнянської громади. Микола та Мирослава 13 років виховують прийомних дітей. Наразі допомагають батькам-вихователям, які приїжджають на Закарпаття з під обстрілів.
Мирослава Голубка зауважила: "У нас наразі є 10 дитячих будинків сімейного типу в нашій громаді. Наші дитячі будинки приймають переселенців. Допомагаємо, люди звертаються, телефонують. У нас, як база, переночували й поїхали закордон. Якби не такі гуманітарні штаби, як "Неємія", то ми б не змогли, бо це просто нереально фінансово то все потягнути. Тут є продукти харчування, тому ми можемо забезпечити вимушених переселенців, а також всім, що необхідно".
За словами директорки громадської організації "Неємія" Тетяни Мачабелі, точну цифру скільки прийняли людей за 11 днів війни назвати не може. Тут постійний потік людей, коли одні їдуть з центру, на їхнє місце прибувають нові.
Суспільне Закарпаття
"Усі приміщення нашого готелю, навчального центру, садочок, школи під проживання. За один раз ми приймаємо біля 150 лише в нашому центрі. Формуємо групи. Близько 120 людей ми відправили до Німеччини автобусами. Не можу сказати точну цифру прийомних сімей, будинків сімейного типу. Ми так само допомагаємо і з вокзалу перенаправляти дітей із опікунами через кордон", — розповіла директорка.
До громадської організації "Неємія" долучилися і волонтери з закордону. Вони допомагають вимушеним переселенцям виїхати з України і влаштуватися на новому місці, розповідає волонтерка Лариса Максимук.
"Просто волонтери зібралися. Фактично, наші друзі. Ми з ними скооперувалися. Вони просто, як звичайні пересічні люди, запропонували свою допомогу. Це представники громад Німеччини, Франції. Я індивідуально підбираю групи, щоб були люди малозахищені, сім'ї з дітьми, старші люди. Цих людей забезпечують повністю, починаючи від транспортування із усім сервісом, до того, коли ми прибуваємо на місце, то вони дають безплатне житло. Я узгоджую конкретно, де кожна сім'я живе, бо вони знають, куди їдуть", — каже жінка.
Директорка громадської організації "Неємія" Тетяна Мачабелі каже: допомагають військовим 128-ї гірсько-штурмової бригади та вимушеним переселенцям з перших днів війни.
"Ми допомагаємо переселенцям тут із житлом і так само, щоб вони могли переїхати в безпечні місця в інші країни, забезпечуючи їх всім необхідним, транспортуванням. Плюс до того, ми маємо всі необхідні зв'язки з тими людьми, котрі приймають на іншій стороні. Ті люди, з іншої сторони, що забирають наших, вони надсилають нам гуманітарний вантаж. Цей гуманітарний вантаж ми тут розподіляємо, перш за все, у ті центри, які приймають тут у Закарпатській області переселенців, також дивимося вантаж, який необхідний для наших військових, ми його відсортовуємо в різні пункти, які є в нашій області, і туди відправляємо", — пояснила Тетяна Мачабелі.
До "Неємії" для вимушених переселенців закарпатці приносять їжу, теплі речі і засоби гігієни. Нині, за словами Тетяни Мачабелі, є потреба в матрацах, ковдрах та подушках.
Суспільне Закарпаття
До теми
- Стіл для найсміливіших із нас – традиція вшанування пам’яті про захисників України. Долучайтесь!
- Мистецька резиденція неподалік Ужгорода має шанс стати центром культурного життя Закарпаття
- Унікальне видання - за донат: Федір Шандор пропонує поповнити бібліоколекції виданням "Мілітарна хроніка Закарпаття"
- "Казали, що ми не повинні жити на світі, бо ми роми, ми зіпсована нація", — згадують очевидці нацистського геноциду
- Ветеранська політика в дії: приклад успішної інтеграції захисників України у поліції в Закарпатській області
- Тея, Муначімсо Айві, Раліна, Деян, Теодор, Іслам - серед імен, які закарпатці давали своїм дітям цьогоріч
- Бичківський медяник: вишиваний оберіг, який можна спробувати на смак
- На Закарпатті найгірші результати НМТ з української мови та математики, але найкращі – з хімії
- “Від зерна до хліба”: урожай пшениці вже вдруге зібрала закарпатка Аліса Смирна з дітьми
- Мешканців Закарпаття запрошують до участі в літературному проєкті «Мапа голосів»
- Ветеранські організації про закон №12414: «Без довіри немає тилу»
- В Ужгороді другий день поспіль тривають протести проти закону щодо НАБУ і САП
- «Бограч-index» – липень 2025: за місяць продукти змінилися на +1,8 %
- «Нові сусіди» - як жінки-переселенки створюють нові бізнеси на Закарпатті
- Герої без зброї: водій-сапер Михайло Яворський про розмінування, руйнування і людську уважність
- "Моя мрія отримати якісний протез здійснилася": історія закарпатського ветерана Йосипа Лакатоша
- “Закарпаття: у кадрі та серці”: стартував фотоконкурс про красу й унікальність регіону
- Мій найкращий концерт ще попереду. Владислав Юрош про першу скрипку та камерний оркестр
- У Закарпатській обласній станції переливання нестача крові
- «Традиції, що єднають» – унікальну рубрику започаткували дві громади - Закарпаття та Донеччини
До цієї новини немає коментарів