Бігати заради України: як ужгородець Андрій Кирилюк щодня долає півмарафон

В мирний час щоденні півмарафони були для менеджера Андрія Кирилюка звичкою. Він бігав, щоб знімати стрес та для загального покращення роботи організму, – пише Varosh.
— Перші дні війни було дуже складно знайти хоч якусь мотивацію продовжувати. Тіло і голова жили окремо, я не розумів чи біжу, чи йду, чи зможу дістатися потрібної точки…
З перших днів війни Андрій також допомагав вимушеним переселенцям, тому час на пробіжку з‘являвся тільки пізно ввечері. Оскільки стадіони вночі закриті, то чоловік вирішив поєднати потрібне з корисним — кілька днів проводив нічні бігові патрулювання, шукав підозрілих осіб. Якось змусив хлопців прибрати за собою смітники, які вони перекинули на його очах.
Але одного разу бігуна зупинили поліціянти з автоматами, які чергували на території. Звичайно ж, розпитали, що він тут робить пізно вночі, тож Андрій вирішив більше не додавати зайвої роботи нашим захисникам і бігові патрулювання скасував.
Наразі чоловік вже 312 днів поспіль пробігає не менше 21,1 км щодня. За цей час подолано 6 815 км за 561 годину. 80% забігів відбулись на ужгородському стадіоні «Авангард».

— Спочатку таким чином я намагався допомогти онкохворій дівчинці з Ужгорода, просив друзів у соцмережах фінансово підтримати її родину. Після початку війни всі мої забіги були присвячені підтримці морального духу українців в цей важкий для нашої держави час.
Найпопулярніший у світі мобільний додаток Strava зробив спеціально для цього карту маршруту в кольорах українського прапора. Наразі дійсний рекорд Гіннеса значно менший, але офіційна реєстрація нового досягнення коштує забагато, тому Андрій поки не може уявити, що його рекорд колись зареєструють.
Планів закінчувати цю серію наразі нема. Андрій дуже хочеться, якщо це буде можливо, продовжити серію півмарафонів до нашої перемоги.
Varosh
До теми
- Коли в Ужгороді почали пити чай
- Інвестиція у майбутнє: скільки коштує навчання в УжНУ у 2026 році та як змінилися цінники?
- Майже половина виявлених за рік онкологій на Закарпатті – це 3 та 4 стадії
- Операція, яка рятує життя: у Закарпатському кардіоцентрі вперше самостійно виконали операцію Бентала
- В Ужгороді завершилася літня школа гончарства просто неба
- Про що писали газети в Ужгороді 100 років тому – у липні 1926 року
- Знайдіть мене і поверніть. Щонеділі в Ужгороді нагадують про зниклих і полонених військових
- Загадка огорожі кафе-музею «Під замком» в Ужгороді
- 184 малюки народилися в Ужгороді у червні
- Опанувала жестову мову й навчилася шити: історія переселенки з Донеччини Ольги, яка нині проживає в Ужгороді
- Як в Ужгороді тваринам допомагають боротися зі спекою: поради ветеринара
- Наталія Петій-Потапчук: «Національна, народна культура має колосальне значення саме в час війни»
- 18 хвилин між життям і інфарктом: репортаж із операційної Закарпатського кардіоцентру
- Закарпаття змінюється – нові мешканці та підприємства відкривають стратегічні можливості, – підсумки публічного діалогу
- Кава по-закарпатськи. Історія, традиції та бізнес улюбленого напою
- "Люди йдуть в театр за емоціями — ми їм це даруємо", — Рудольф Дзуринець
- «Якою є війна зсередини і що змінилося в Ужгороді»: відверта розмова з Владиславом Товтином
- Аромат, що закохує: на набережній Незалежності в Ужгороді квітне найдовша липова алея
- Яка реліквія схована в хресті іконостаса греко-католицького кафедрального собору в Ужгороді?
- Інклюзія — це про гідність: Ольга Принцовська про власний досвід та зміни у суспільстві

До цієї новини немає коментарів