Втратив майже всі пальці на обох руках, але вчиться жити заново: історія військового Сергія Вострокнутова

Її розповіли на сторінці Ужгородської міської багатопрофільної клінічної лікарні.

Позивний Сергія Вострокнутова з 225-го окремого штурмового батальйону — Штіль. Він спокійної та врівноваженої вдачі, а до служби у війську був будівельником і професійно вправлявся з інструментами Stihl.

Пів року тому, виконуючи одне з перших бойових завдань на Запорізькому напрямку, він натрапив на міну, яка здетонувала й пошкодила обидві руки. На першу медичну допомогу поруч із побратимами та командиром чекав 8 днів, тож кисть лівої руки майже не вдалося врятувати: після кількох операцій залишився лише великий палець. На правій руці повноцінними лишилися тільки безіменний палець і мізинець.

Попри надскладний період реабілітації — як фізичної, так і психологічної — Сергій щодня опановує нові навички: від завʼязування шнурків до кулінарії. Готуванням страв Сергій захопився вже тут, у реабілітаційному відділенні, де облаштована зала ерготерапії для відновлення побутових навичок.

Сьогодні разом із ерготерапевткою Катериною Севастьяновою вони випікають домашні котлети. Те, що зазвичай вдається легко й швидко — натерти цибулю, розбити яйця, сформувати котлети, — Сергій робить повільніше, але дуже впевнено. Каже: щойно усвідомив, що після поранення життя змінилося назавжди, вирішив узяти все у свої руки — буквально.

Зараз, окрім ерготерапії, Сергій проходить і фізичну терапію для зміцнення мʼязів кінцівок та чекає на виготовлення механічного протеза на ліву кисть. Він щодня дякує лікарям відділення за допомогу й підтримку та дуже хоче, аби його побачили й почули всі, хто зараз відновлюється після поранень:

«Я знаю, що таке депресія, повна апатія і навіть небажання жити. Але я точно знаю, що з усім цим можна впоратися, усього можна навчитися, жити далі й бути самостійним попри все. Якщо вийшло в мене — вийде й в інших!» — каже він.