Ян Непомуцький в Ужгороді: історія найстарішого пам’ятника міста під відкритим небом

Хто такий Ян Непомуцький

Ян Непомуцький народився в чеському містечку Непомук приблизно 1340 року. Він був каноніком у Празі та особистим сповідником Софії Баварської — дружини чеського короля Вацлава IV. Коли король зажадав від нього розкрити таємницю сповіді дружини, священник відмовився — і за це поплатився життям: за наказом розлюченого монарха його після тортур скинули з Карлового мосту в річку Влтаву.

У 1729 році папа Бенедикт XIII зарахував празького каноніка до лику святих, а днем його пам’яті призначив 16 травня. Із часом Ян Непомуцький став одним із найшанованіших святих Центральної Європи — його вважають покровителем сповідників, а також річок, мостів, рибалок і мельників, адже прийняв смерть у воді. Саме тому його скульптури традиційно встановлювали на мостах і берегах річок — так само сталося і в Ужгороді.

Перший пам’ятник міста під відкритим небом

За свідченням дослідника Йосипа Кобаля, автора книги «Ужгород відомий і невідомий», монумент Яну Непомуцькому з’явився на березі Малого Ужа орієнтовно у другій половині XVIII століття — і саме він вважається першим ужгородським пам’ятником просто неба. Спочатку каплиця зі скульптурою стояла на початку Маломостової вулиці, неподалік мосту через Малий Уж, де раніше існувала невелика площа.

У другій половині XIX століття, коли місто активно розбудовувалося, ця площа приглянулася торговцям — тут довгий час тулилися дерев’яні, а згодом і цегляні крамниці булочників. Саму скульптуру в 1871 році замінили, а на початку 1890-х років відомий ужгородський скульптор і викладач керамічної школи Янош Петрідейс виготовив та встановив нову статую святого.

Переїзди, руйнування і забуття

Спокійного життя пам’ятнику випало небагато. Навесні 1909 року, коли підприємець Адольф Аккерман розпочав будівництво готелю-ресторану «Берчені», крамниці пекарів прибрали, а разом із ними довелося перенести й монумент — ближче до мосту.

Але справжні випробування чекали попереду: навесні 1925 року, під час вибухових робіт при спорудженні нового мосту через Малий Уж, каплицю Яна Непомуцького пошкодило. Для скульптури збудували нову капличку на горі Кальварія, проте вже за рік, у 1926-му, статую знову пошкодили, і довелося виготовляти нову.

Востаннє пам’ятник змінив прописку у 1937 році: коли в передмісті Ужгорода, селі Радванка, освятили відновлену римо-католицьку церкву, скульптуру святого встановили біля її східної стіни.

Та за радянської влади церкву в Радванці закрили через вибухові роботи в сусідньому кар’єрі — а фігуру Яна Непомуцького скинули з постаменту і понівечили. На довгі десятиліття пам’ять про перший пам’ятник Ужгорода фактично стерлася.

Відродження через півтора століття

Історію монумента вирішили відновити лише на початку 2010-х років. Ініціаторами виступили меценати Олександр Суханов та Іштван Борнеміссо — обидва виросли поблизу Кальварії і, дізнавшись з книги Йосипа Кобаля про непросту долю пам’ятника, вирішили повернути постать покровителя міста ужгородцям. За словами Суханова, ідея визріла після того, як він розпитав свою бабусю, чому на пагорбі колись стояв пам’ятник, якого вже немає.

Роботу над скульптурою доручили відомому закарпатському скульптору Михайлу Колодку — авторові численних міні-пам’ятників Ужгорода. Оскільки старий монумент відновленню не підлягав, було вирішено створити нову композицію, орієнтуючись на історичні фотографії та подібні пам’ятники Яну Непомуцькому в Європі, зокрема схожий монумент, знайдений в Будапешті.

Новий проєкт передбачав не просто статую, а справжню каплицю — з колонами (їх, до речі, врятували від переплавки після реконструкції старого ужгородського вокзалу, а виготовлені вони були у Будапешті ще в ХІХ столітті) та вітражним куполом, крізь який на скульптуру падає сонячне світло. Металеві деталі каплиці виготовив коваль Олександр Безик.

Скульптор також дещо переосмислив іконографію святого: на новій статуї Ян Непомуцький тримає хрест з розп’яттям так, щоб він був добре видний, тоді як на старих зображеннях розп’яття було приховане — цей нюанс символізував нерозкриту таємницю сповіді. З’явилися й нові деталі — німб із п’ятьма зірками та літерами «TACIT» (лат. «мовчи»): за легендою, коли тіло святого річка викинула на берег, над ним запалали п’ять зірок як знак того, що він до кінця зберіг довірену йому таємницю. На каплиці розмістили герб Ужгорода, а оскільки святий вважається покровителем човнярів і рибалок, до неї підвели воду у вигляді бювету з рельєфом старого млина.

Перш ніж братися за роботу, автори проєкту заручилися підтримкою церкви — богословську експертизу майбутньої скульптури провели священники, які перевірили коректність зображення жестів і атрибутів святого.

Місце, символ, спадщина

Сьогодні відроджений пам’ятник Яну Непомуцькому знову є частиною міського ландшафту Ужгорода, повернувшись до нього приблизно через 250 років після появи першої статуї. Меморіальна табличка на його постаменті — та, що можна побачити на світлині, — коротко переказує цю історію перехожим: про народження святого в Чехії, мучеництво за таємницю сповіді, канонізацію 1729 року та встановлення першого ужгородського монумента 1781 року на березі Малого Ужа.

Історики небезпідставно вважають цей пам’ятник своєрідним символом-покровителем Ужгорода — адже саме він, а не якийсь інший монумент, першим прикрасив вулиці міста просто неба. У долі цієї скромної скульптури — переїзди, руйнування, забуття і відродження — ніби віддзеркалилася історія самого Ужгорода, який пережив зміну щонайменше чотирьох державних устроїв, але зберіг пам’ять про своїх покровителів.

sacura.news

 

14 вересня 2026р.