"Бували моменти, коли подумаєш — це все. А потім страх проходить". Історія солдата 128-ї бригади

Солдат, стрілець 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригада Іван родом з Чернівців. До повномасштабної війни він був на заробітках у Чехії, працював зварювальником. Строкову службу не проходив, але коли Росія вторглася в Україну, сам пішов у військкомат і попросився в бойову частину. Так потрапив у 128-у бригаду. Про військового розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського легіону.

За словами Івана, серед його знайомих багато добровольців.

"Два місяці ми проходили інтенсивну бойову підготовку на полігонах. Нас учили стріляти з різних видів зброї, тактику ведення міських боїв, переміщення в парах, надання невідкладної допомоги. А затим перекинули на бойову позицію. Там було дуже гаряче, в перший же день нас обстріляла ворожа арта і танки, з повітря накрили вертольоти, затим росіяни пішли на штурм. Але ми відкинули їх.", — йдеться в повідомленні.

За словами Івана, найближче вороги підходили до них на 70 метрів. Це була диверсійно-розвідувальна група, яка виявляла позиції наших військових. "Вони відкривали по нас вогонь, ми відстрілювалися, а після цього по наших вогневих точках прилітали міни. Під час одного такого ближнього бою ми підстрелили двох росіян, за ними пізніше приповзли з посадки й відтягнули".

"Найважче пережити артилерійські й мінометні обстріли, бували моменти, коли подумаєш – ну, це все. А потім страх проходить і ти знову готовий до бою. Я багато разів стріляв по росіянах на ураження. Не було ніякого психологічного бар’єру – тільки чітке розуміння, що це ворог, котрий прийшов на нашу землю, і його необхідно знищити. Іншого не дано", — розповів Іван.

За його словами, Зв'язок у тій місцевості дуже поганий. "Усі ближні телекомунікаційні вишки знищені обстрілами. То раз на пару днів я відходив на безпечну дистанцію, залазив на дерево, ловив зв'язок і коротко говорив своїм рідним: "Я живий-здоровий, зі мною все добре".

Суспільне Ужгород