"З принципами жити дорожче": чемпіон світу закарпатець Андрій Ткачук воює на передовій (ФОТО, ВІДЕО)

"За січень минулого року пробіг 1000 кілометрів"

Андрій на кілька днів приїхав на базу – напівзруйновану покинуту сільську хатину. Тут немає світла, води, газу. Прилади заряджають від генератора, опалюють за допомогою "буржуйки", їжу готують на газовому пальнику.

Андрій розповідає про свої тренування

"Кожного дня я бігав 29 кілометрів, в неділю 50, на тиждень 224, за січень минулого року в мене була 1000 кілометрів, за 2021-й рік — 11 000 кілометрів. Якби я не пішов воювати, то, в принципі, я б був призером Чемпіонату Європи. У 23-му році я б міг боротися за призові місця на Чемпіонаті Світу. З часом, якби це все склалося, можливо, я встановив би рекорд світу", — говорить Андрій Ткачук.

У 2021 році в Польщі проводиться Чемпіонат Світу з тредмилі – це біг на доріжці в закритому приміщенні. Тоді Андрій Ткачук став чемпіоном світу, здолавши 410 кілометрів за 48 годин. Також він встановив світовий рекорд із цього виду спорту. Той рік, каже спортсмен, був насичений, змагання відбувались мало не кожних вихідних.

Тоді він, окрім іншого, взяв участь в Чемпіонаті України у Вінниці з бігу на 48 годин, де встановив новий рекорд України, здолавши 435 кілометрів. А через якийсь час поїхав у Польщу на 24-годинний забіг, де встановив новий рекорд України й показав третій результат у світі.

"Для того, щоб бігати, треба бігати. Все. Немає ніяких чудо-пігулок: "От вам чай для схуднення, ви можете їсти все, будете пити чай і будете худнути. Треба бігати, треба тренуватися, звичайно. Все в комплексі, не можна готуватися психологічно і не готуватися фізично або навпаки. По-перше, ти не зможеш підготуватись психологічно, поки не пройдеш це. Нічиї поради тобі не допоможуть, тому що це специфіка твого організму. Не знаєш, поки не спробуєш, що станеться через 10 годин, 15, 18, 20, 24 години", – говорить Ткачук.

"Непридатний для служби в армії"

На змаганнях спортсмен отримував травми, але, каже, важливіше те, що в нього бронхіальна астма та дефект серця.

"Перша моя доба – це два коліна, які вилетіли. Одне на чотири місяці, друге на дев’ять місяців. Друга моя доба — це після ста кілометрів біль в паху, третя доба — це біль в стегновому суглобі. Влітку минулого року дізнався, що в мене не хронічний бронхіт, а бронхіальна астма, спірометрія мені показала, що без медикаментозної проби легені працюють на 67% від норми, а з медикаментозною дозою на 82%. Це доволі смішно. Проблема в іншому, проблема в тому, що в мене був частковий розрив зв'язок на правій нозі, я бігав на цій перманентній травмі дуже обережно, плюс в мене ще дефектний двигун – це найбільша проблема. Так, серце дефектне. Мені не можна займатися надмірними фізичними навантаженнями. Тому я не бігаю швидко, я бігаю повільно, але іноді довго", – розповідає Ткачук.

Андрій Ткачук пішов у військкомат 24 лютого. Вважає, що якби пройшов військово-лікарську комісію, то у військо його б не взяли.

"Я непридатний для служби в армії в мирний час. В мене поганий зір, але це на біг не впливає. Я не мав строкової служби в армії, але я брав участь в антитерористичній операції, ніби, я входив в оперативний резерв першої черги. Але до 24 лютого в мене не було навіть військового квитка. Якби 24 лютого по-чесному пройти ВЛК, то, думаю, мене б не взяти в першу чергу. Як каже мій побратим, ми з тобою "довбограї". Нормальні пацани сидять в тилу і не йдуть воювати, максимум донатять, або ж тренуються, готуються, коли їм зателефонують з військкомату, або особисто до них прийде військовий комісар і скаже: "Хей, друже, привіт! Ось тобі повістка, пішли воювати". Так, так, можна було б, але, на жаль, цей же мій побратим каже: "З принципами жити дорожче завжди й у всьому".

"Шостого березня отримав поранення"

Андрій Ткачук відправився у військову частину у перший день повномасштабного вторгнення. Він родом з міста Хуст, Закарпатської області, неподалік пункт постійної дислокації 128 окремої Закарпатської гірсько-штурмової бригади. В той же день їм видали форму, почали комплектувати. 27-го лютого Андрій з побратимами виїхав на Запорізький напрямок.

"Були такі певні пригоди десь з другого березня. П’ять ночей просто неба, я обморозив собі так нормально пальці на ногах. Були різні пригоди й все закінчилося тим, що шостого числа я отримав незначні такі, легкі поранення. У лівому плечі більша дірка, там витягнули осколок, а в праве передпліччя прилетів такий маленький і там він і залишився, його не чіпали. Ми відступили з населеного пункту. Я поїхав 7-го березня лікуватися, далі я повернувся і вже була там нова частина", – пригадує Андрій.

Зараз Андрій Ткачук працює на Лиманському напрямку. Кілька днів він з побратимами виконує роботу "на нулі", а потім на кілька днів повертається на базу.

"Буржуйка, дрова, теплота, що ще треба для щастя? Газовий балончик невеличкий є для того, щоб готувати їжу. Раніше ще не було так холодно, був такий літній душ з буржуйки на дровах, яка підігрівала воду. Тепер вона замерзла. Їздить до нас причеп з сауною і душовими кабінками – це подарунок від естонців. Ще доїдуть пральні машинки, буде взагалі комфортно, або можна буде попрати", – розповідає військовий.

"Не мився вісім тижнів"

Інше житло, яке розміщене "на нулі" – бліндаж, який зробили власноруч.

"Незграбний спуск. "Двомісна келія". Є ще одна, серйозна, розгалужена ніша. Це ще, можна сказати, президентський апартамент".

Більшість часу, за словами військового, доводиться бути в окопах та бліндажах.

"Приблизно таке в п’ятнадцятому році я переживав в Пісках, тоді з тих чи інших причин, я не мився там сім тижнів, бо захворів. Тоді, по ідеї, заробив собі свій недохронічний бронхіт або бронхіальну астму, бо до того я не мав жодних проблем. Ми більше як півтора місяця жили там в посадках. Я встановив свій новий рекорд. Я не мився вісім тижнів. Живемо ми просто в тих земляночках таких невеликих. Далі викопав собі такий плюс-мінус добротний бліндажик. Перекрив його, засипав землею, але прожив там тільки п’ять днів, бо переїхали на інший напрямок", — пригадує Ткачук.

Згодом військовий перевівся в батальйон "Карпатська Січ", де й проходить службу зараз. Переведення зайняло кілька місяців.

"Україну треба любити до глибини своєї кишені"

Зараз Андрій Ткачук не тренується. Чоловік каже, щоб мати шанси позмагатись за рекорд світу і відновити форму, потрібні роки тренувань.

"У мене на цей рік перспектив рівно нуль, Чемпіонат світу пройде точно без моєї участі, на жаль, навіть по найкращих оцінках, якщо війна закінчиться весною, то пів року мені буде мало, щоб відновити форму. На це мають піти роки щоденної роботи. Це карма. Ти пожинаєш плоди того, ким ти був впродовж усього життя, до цього моменту. Мусиш відповідати вже тому, що ти декларував. Якщо твої слова не підтвердженні дією, то твої слова порожні. І твої принципи нічого не варті, якщо ти не готовий їх захищати й не готовий за них боротися і помирати. Тому от так от є. Як на початку 20-го століття казав великий меценат Чикаленко: "Україну треба любити до глибини своєї кишені". От так Україну треба любити".

Суспільне Закарпаття

  Надіслати другу