"То наша земля, треба все забрати собі назад", — нацгвардієць з Кіровоградщини Назар Томашевський

Нацгвардієць Назар Томашевський з 2022 року проходить строкову службу. На початку повномасштабного вторгнення Росії брав участь в бойових діях у Київській області. Про оборону України військовий розповів Суспільному.
Назар Томашевський родом з Кіровоградської області. Хлопцю 21 рік. На строкову службу до Нацгвардії пішов на початку 2022-го. Розповідає: "Мені зателефонував мій брат, котрий знав, що мені прийшла повістка. Так я пішов у військкомат і потрапив до лав Національної гвардії України. Мені дали можливість обрати. Чому обрав Нацгвардію? Тому що сподобалася назва".
Військовослужбовець згадує, як дізнався про початок повномасштабного вторгнення Росії на територію України: "Нас розбудили. Була тривога. Нам сказали, щоб всі екіпірувалися, отримували зброю. Нам сказали, що розпочалася війна. Тоді ще ніч була. Все почалося з того, що ми повставали з ліжок, бо почули вибух неподалік, де ми базувалися. Влучили не в частину нашу, а в місце, що є поруч, там був склад, але не військовий, а просто. Я зрозумів, що росіяни промахнулися".
Нацгвардієць брав участь в бойових діях у Київській області. Його, разом з товаришами по службі, відправили туди 26 лютого.
"На самому початку була проблема в тому, щоб зрозуміти, де ви знаходитесь, тому що нас постійно переміщали. Фронту, як такого, не було там, як я і казав. Ми контролювали дороги, якісь села невеликі. Ми займали позиції біля посадок, біля мостів, там, де очікувалися їхні колони, які могли пройти на Київ, щоб не дати їм (росіянам — ред.) захопити столицю. Нічого незвичайного в наших діях не було: які розпорядження нам давали, то те ми і виконували", — каже військовий.
"Я пам'ятаю, як ми їхали на одну із позицій і хтось почав співати в машині, тоді всі підхопили спів, то ми співали гімн батальйону, у якому я служив".
Назар каже: його підрозділ допоміг іншому знищити ворожу систему залпового вогню "Град": "Наша бойова група скоригувала на нього вогонь. Його знищили. А через деякий час ми зайшли в той ліс і побачили, що там від нього залишилося: згоріла земля, вирвані з корінням дерева, все порубане осколками. Це, напевно, найстрашніше, що ми бачили, тому що прильоти від артилерії, міномети не так, а артилерія рубає дерева, як ніж масло, тобто ти бачиш ці шматки й розумієш, що могло трапитися з вами, якби ви були там в той момент".
Зараз Назар служить у Закарпатській області. За його словами, хоче знову стати на захист України. Каже: "Якби була можливість в строковиків далі кудись їхати, то я б поїхав без питань. У нас усі, хто брав там участь, майже всі, готові вернутися далі, потрібна тільки можливість. Хочеться посвятити себе чомусь більшому, ніж ти робив до цього. У мене зараз відчуття, що ми зробили замало. Постійна тяга повернутися".
Нацгвардієць вірить, що Україна переможе. Каже: "В нас нема іншого вибору, то ж наша земля, треба все забрати собі назад".
До теми
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- «Ми не готуємо солдатів, ми готуємо патріотів» – Олександр Сіденко про нову модель предмета «Захист України»
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
- “Вуйко Еко”: як ветерани Вуйко, Грузин і Директор на Закарпатті крафтовий бізнес започаткували
- Нести вантаж війни легше удвох: історії любові й боротьби
До цієї новини немає коментарів