"Українська мова — частина мого життя". Історія фотографа Харі Крішнана з Індії, який 8 років жив в Ужгороді

Фото: Harikrisshnan N/Facebook
Харі Крішнан з 2014 року жив в Ужгороді, де здобув фах лікаря та працював фотографом. Хлопець родом з Індії, рідною мовою називає тамільську, проте вільно володіє українською. У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення Харі повернувся до Індії, але в Україні в нього залишилося багато друзів. Свою історію про досвід вивчення мови Харі розповів в інформаційному ефірі "Суспільне. Спротив".
Харі Крішнан навчався у Луганську. Розповідає: "У 2014 році, коли почалася війна, нестабільності, я приїхав в Ужгород. Тут жив до 1 березня 2022 року. Багато працював фотографом. Для роботи мені потрібно було вивчити мову, щоб передати людям інформацію, свої думки. Ужгород дуже близький мені, так вийшло, що я вивчав мову, маю багато друзів. Вчився там, закінчив університет, працював, здав багато сесій, співпрацював з проєктом Ukraїner. Ця історія — 10 років мого життя, її можна розповідати довго".
Наразі Харі спілкується українською не так часто. "Час від часу спілкуюся з друзями по Instagram, Viber, Whatsapp. Новини читаю. Тут нікого не маю, щоб практикувати українську. Тому вже не так вільно володію, бо рік часу я майже не користуюся українською. Я думаю, що я не буду забувати цю мову", — розповів Харі.
Окрім тамільської Харі Крішнан знає 7 мов. Розповідає: "Я можу розмовляти з помилками, але з акцентом в мене не було проблем. Інколи я вдома використовую українські слова, рідні мене не розуміють, що взагалі відбувається, але це звичка і я цього не можу змінити. Українська мова — це вже частина мого життя, я не можу і не хочу це змінювати"
— Чи є якісь речі, за якими найбільше сумуєте в Україні?
— Найбільше сумою за людьми та друзями, які надихають мене. Сумую за їжею, за варениками та ужгородською кавою.
Суспільне Закарпаття
До теми
- Першими новонародженими 1 січня 2026 року в Ужгороді стала двійня дівчаток
- Богдан Андріїв: "Із Новим роком! Хай 2026-ий принесе Україні Перемогу, мир і довгоочікуване повернення всіх, хто зараз далеко – на фронті чи вимушено за кордоном"
- Регіон двох календарів: як закарпатці шукають компроміси між звичками, традиціями, церквою й новим календарем
- Богдан Андріїв: «Щиро вітаю із Різдвом! Нехай у кожній оселі панують злагода, тепло і віра в Перемогу»
- Військових в Ужгородській міській лікарні волонтери пригостили кутею
- Втрачений Ужгород: як у місті католики Різдво відзначали
- Закарпатців закликають стати донорами крові напередодні різдвяно-новорічних свят
- НПП «Синевир» став місцем проведення ретриту психологічної підтримки для родин Захисників України
- Інструктор «Устім» - про навчання майбутніх операторів ССО
- Візьміть участь у майстер-класі зі створення новорічних композицій - підтримайте діток, котрі залишились без батьків
- «Іграшка для воїна»: майстер-клас в Ужгородському замку
- "Я не міг загинути, коли мене чекала така дівчина": історія чопського прикордонника Євгенія
- В Ужгородському перинатальному центрі у листопаді з’явилися на світ 162 малюки
- Ужгородець Назар Тафій волонтерить на потреби війська та пише наукову роботу про збірку Андрія Любки
- На Закарпатті створили дорожні карти допомоги постраждалим від гендерно зумовленого насильства
- «Ремонтуємо навіть натівську зброю, до якої немає інструкцій…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- У Закарпатському кардіоцентрі виконали унікальну операцію, що рятує від раптової смерті в молодому віці РЕПОРТАЖ
- У Закарпатському кардіоцентрі проводять унікальні операції
- «У мене помінялося ставлення до росіян. На початку повномасштабки була ненависть, а тепер з’явилося презирство…» Історія бійця 128-ї бригади Роланда
- Символічне «мільярдне» дерево на Закарпатті зростатиме у парку Ужгородського національного університету

До цієї новини немає коментарів