"Українська мова — частина мого життя". Історія фотографа Харі Крішнана з Індії, який 8 років жив в Ужгороді

Фото: Harikrisshnan N/Facebook
Харі Крішнан з 2014 року жив в Ужгороді, де здобув фах лікаря та працював фотографом. Хлопець родом з Індії, рідною мовою називає тамільську, проте вільно володіє українською. У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення Харі повернувся до Індії, але в Україні в нього залишилося багато друзів. Свою історію про досвід вивчення мови Харі розповів в інформаційному ефірі "Суспільне. Спротив".
Харі Крішнан навчався у Луганську. Розповідає: "У 2014 році, коли почалася війна, нестабільності, я приїхав в Ужгород. Тут жив до 1 березня 2022 року. Багато працював фотографом. Для роботи мені потрібно було вивчити мову, щоб передати людям інформацію, свої думки. Ужгород дуже близький мені, так вийшло, що я вивчав мову, маю багато друзів. Вчився там, закінчив університет, працював, здав багато сесій, співпрацював з проєктом Ukraїner. Ця історія — 10 років мого життя, її можна розповідати довго".
Наразі Харі спілкується українською не так часто. "Час від часу спілкуюся з друзями по Instagram, Viber, Whatsapp. Новини читаю. Тут нікого не маю, щоб практикувати українську. Тому вже не так вільно володію, бо рік часу я майже не користуюся українською. Я думаю, що я не буду забувати цю мову", — розповів Харі.
Окрім тамільської Харі Крішнан знає 7 мов. Розповідає: "Я можу розмовляти з помилками, але з акцентом в мене не було проблем. Інколи я вдома використовую українські слова, рідні мене не розуміють, що взагалі відбувається, але це звичка і я цього не можу змінити. Українська мова — це вже частина мого життя, я не можу і не хочу це змінювати"
— Чи є якісь речі, за якими найбільше сумуєте в Україні?
— Найбільше сумою за людьми та друзями, які надихають мене. Сумую за їжею, за варениками та ужгородською кавою.
Суспільне Закарпаття
До теми
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- «Ми не народжені для війни» – в Ужгороді презентували одноденну фотовиставку
- В Ужгороді вчора зафіксували новий температурний рекорд
- Втратив майже всі пальці на обох руках, але вчиться жити заново: історія військового Сергія Вострокнутова
- 10 найкращих шкіл на Закарпатті за результатами НМТ-2026
- 93 малюки, серед них дві двійні народилися у серпні в Ужгородському перинатальному центрі
- Близько 4 тисяч першокурсників стали студентами УжНУ
- «Із книжкою замість квітів»: в Ужгородському ліцеї Шевченка 1 вересня підтримали українську книгу
- На Закарпатті дефіцит донорської крові: яких груп потребують найбільше
- Хто і навіщо порізав картину Йосипа Бокшая: незвичайна історія одного портрета
- Наймолодшому пацієнту було лише 18: чому інфаркт стрімко «молодшає» та як його вчасно розпізнати
- В Ужгороді згадали полеглих захисників: десятки закладів долучилися до «Столу пам’яті»
- Боротьба за кожну хвилину: як працює спеціалізоване відділення інтенсивної терапії та реанімації Закарпатського кардіоцентру
- В Ужгороді семеро новонароджених отримали вишиванки у День Незалежності України
- В Ужгороді відбудеться зустріч родин дітей із цукровим діабетом 1 типу
- Регіональна програма «Турбота»: БО «Дерево мого життя»
- Дошкілля та «продовженка» без стресу для батьків: Центр «Інтелект» відкриває новий набір в Ужгороді
- Як жити з діабетом упевнено: в Ужгороді стартує Школа діабету для дітей і дорослих
- Перші прапори незалежної України в Ужгороді: як це було
- «Я не збираюся жити в іншій країні»: Надія Дьолог — про Ужгород, спорт і шлях до Паралімпіади
До цієї новини немає коментарів