Біля ясена Масарика в Ужгороді відреставрували лавицю

Лавицю довкола ясена Масарика на набережній Незалежності облаштувала днями Ужгородська міська рада. Втім, у соцмережах піднялося невдоволення стосовно того, що це нерозумно і небезпечно, оскільки дерево має вже понад 100 років і постійний потік людей біля його підніжжя аж ніяк не додаватиме йому довголіття, - інформує Varosh.
З питанням про те, в якому стані сьогодні перебуває 140-річне дерево і чи сильно пошкодив його плющ, який обвивав його кілька десятків років, Varosh звернувся до науковців УжНУ.
— Плющ ясен не пошкодив, тому що це був по суті симбіоз двох рослин упродовж близько 50 років і якби шкода була, ми би це помітили, — розповіла Varosh Інна Бесеганич, доцент кафедри ботаніки УжНУ. — Плющ різко засох минулого року, ми не знаємо причину цього, але з тих пір ясен сам. Витоптування та інші подібного роду дії людей завжди шкодять рослинам. В ясена Масарика потужна коренева система, він росте біля річки і рятувати його немає від чого… Час від часу потрібно підрізати на ньому сухі гілки, це робиться. Це наш патріарх, справжня родзинка Ужгорода і нам необхідно зробити все, щоб максимально його зберегти. Наразі він не становить жодної небезпеки.
За словами науковиці, плющ ніяким чином ясен не пошкодив, оскільки не є рослиною-паразитом чи напівпаразитом, які тягнуть з рослини-“господаря” поживні соки. При розмірах ясена, обхват стовбура якого становить 5 м 8 см і при висоті в 10 м, жодного негативного впливу від плюща дерево не зазнало.
До теми
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття

До цієї новини немає коментарів