На Закарпатті ентузіаст вже 35 років займається розведенням овець (ФОТО)

Саме такою людиною, дотичною до розведення овець, є житель високогірного села Негровець, нині помічник начальника Остріцького ПНДВ НПП «Синевир» із 42-річним стажем роботи у природоохоронній сфері – Юрій Рущак.
Сьогодні, ми говоримо з паном Юрієм про утримання та розведення овець в його господарстві. Наш гість – професіонал у своїй справі, який ділитиметься з нами своїм досвідом та знаннями.
Як давно займаєтесь розведенням овець і чи багато їх у Вас?
Розведенням овець я займаюся вже понад 35 років. Я давно любив цю справу, ще змалечку зі своїм батьком ходив з вівцями на полонини. Я перейняв від нього увесь досвід і, думаю, що правильно зробив, адже продовжити справу батька – це святе. Зараз тримаю 25 овець і 10 кіз, дві корови, одного коня та іншу живність. Розведення овець є моїм улюбленим ремеслом та приємним клопотом.

Розкажіть про своє господарство!
Тримаю дві корови, телятко, одного коня, дві свині, 25 курей і, як перед цим говорив, – невеличке стадо овець і кіз. У всьому цьому велику допомогу надає моя дружина Олена, яка підтримує моє хобі та ініціативу. Також зізнається, що його кінь, також велика підтримка, саме в період заготівлі сіна для худоби на зимній період. Коня використовую у різному ділі – перевезення дров, сіна до господарства, транспортування свіжого сиру до своєї домівки, а також при потребі допомагаю односельчанам. А щодо овець, то вони завжди були моїм хобі. Спочатку мав 10 овечок, яких випасав на сільській толоці, а згодом поголів’я збільшував до тієї кількості, скільки можу прогодувати та обійти.
Чи багато треба часу, щоб обійти ваше ґаздівство?
Ґаздувати — це не так легко, як здається. Щоб встигнути вчасно на основну роботу, я о четвертій годині ранку щодня йду до овець, а потім до корів, коня та іншої живності. Всіх треба добре нагодувати, напоїти та ще й привести в порядок приміщення. І все те ж саме повторюється о п’ятій вечора. Приблизно через три години тварин заганяю на ночівлю. Регулярно обстежую їх, щоб впевнитись, що вони здорові. Крім того, піклуюся про чистоту їхнього притулку та вигул. Мені подобається займатися з вівцями. Це справа мого життя.
Чи продаєте і чи ріжете тварин?
Ягнички нікому не продаю, хіба що баранчики. Розведення овець – моє улюблене ремесло. Не пасує господарю вирощувати, любити, а потім вбивати. Можу подарувати, якщо комусь потрібно для розведення.

Як і чим годуєте овець, чим їх задобряєте і який їхній раціон?
Зерном, – не вагаючись, відповідає Юрій Васильович. Окрім цього їдять сіно, п’ють пійло в яке додаю борошно, даю солі, буряки та ін. Влітку, в теплу пору року, тварини знаходять собі пашу на гірських пасовиськах. А про зимній запас дбаю з часу настання сінокосів і до пізньої осені. Зазвичай намагаюся заготовити побільше таких кормів, які містять необхідну кількість поживних білків та енергії.
Які ризики можуть виникнути при розведенні овець?
Розведення овець може бути і ризикованою справою, особливо для «новачків». Спираючись на свій досвід, впевнений в тому, що однією з найбільших проблем є захворювання та інфекції. Наприклад, якщо одна овечка захворіє, може бути складно уникнути зараження іншого поголів’я. Щоб цього уникнути, потрібно добре годувати тварин, дотримуватися збалансованого раціону, підтримувати чистоту особливо в період народження ягнят тощо…

А як справи із окотом молодого поголів’я в цьому році?
Котитися розпочали з січня і по березень. Уже є приплоду 20 ягнят. А до кінця іще намічається до 10 – 15 голів. Більше тримаю таких, що приводять і по двоє, і по троє ягняток. Як бачите, наразі на господарстві продовжується приємний святковий період – процес окоту йде до завершення.
Окреме приміщення зайняте вщент маленькими ягнятами, які двічі на день смакують материнське молоко і набираються сил. За своє 10-літнє продуктивне життя, вівця здатна народити та вигодувати 12-17, а то й більше ягнят. Найчастіше вони приводять двійні. Цього року 6 вівцематок вже народили 13 ягнят.
Кажуть, що коли перше ягнятко окотилося, то ґазда загадує бажання. Як у вас із цим.
Зараз у мене все добре – каже Юрій Васильович. А щодо бажання, то це насправді так, воно у мене дійсно є і стосується сьогодення – щоб швидше в нашій країні закінчилась війна Перемогою ЗСУ. Дуже хочу бачити свою країну щасливою та вільною. Щоб у кожній домівці, родині, сім’ї було мирно і затишно. Також забажав і худобинці – щоб минали її всілякі хвороби і був приріст у молодняку не лише в моєму ґаздівстві, а й у всіх людей.

Чи підтримують ваш ентузіазм з розведення овець колеги по основній роботі?
Так, звичайно. Я всім своїм колегам по роботі, а також керівництву національного парку дуже вдячний за розуміння і вагому підтримку мого, так би мовити, хобі. Вони добре розуміють, що утримання такої кількості тварин потребує чимало часу і клопоту. Звичайно, виникають моменти, коли мені терміново потрібно бути біля худоби… Звісно, у такому разі, керівництво йде мені на поступки, колеги можуть замінити на роботі і я маю можливість зробити важливу справу, яку крім мене у господарстві ніхто не зробить. За це їм велика подяка.
Які ваші найближчі плани?
Грандіозних планів не формував так як немає впевненості у завтрашньому дні. Але для себе вирішив, що з цьогорічного окоту всі ягнички залишу для подальшого розведення та примноження поголів’я свого стада. Сподіваюся, що такого принципу дотримуватимуться й інші любителі розведення овечок, які небайдужі до цього давнього ремесла.


До теми
- Історія одного пам’ятника: Олександр Духнович
- Від стародруків до імператорських указів: раритети із фондів обласного краєзнавчого музею
- Як політолог з Ужгорода став командиром екіпажу БпЛА на передовій
- «Наше завдання — стримувати ворога»: як на фронті тримають оборону поліцейські-мінометники із Закарпаття
- Туберкульоз не відступає: Закарпаття серед регіонів із найвищою захворюваністю – близько 600 нових випадків щороку
- «Не маємо права на помилку, — воно дуже жорстке по відношенню до нас», – начальник вибухотехнічної служби поліції Закарпаття про роботу підрозділу
- Позивний “Імпорт”: як IT-фахівець із Чехії став оператором дронів у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді
- «Традиційні головні убори та зачіски Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.»: книжка за донат
- «Якби не відкрив вогонь — було б гірше»: військовий 128 бригади, водій-механік M113 збив ворожий дрон і врятував екіпаж
- Кількість пожеж у природних екосистемах зростає — рятувальники Закарпаття посилюють профілактичну роботу
- Один проти тринадцяти: історія бійця 128-ї бригади, який у бою під Дебальцевим знищив 13 ворожих піхотинців
- Захворюваність на грип та ГРВІ в Закарпатській області поступово знижується
- Рятувальники навчають дітей Ужгорода важливих правил життя
- До річниці створення організації Закарпатський осередок ГО "Захист Держави" відзначив "Людей дії"
- Служба без стереотипів: майор поліції Наталія Боднар — єдина жінка, яка очолює слідчий підрозділ на Закарпатті
- Жінка у формі, яка обрала зміни: історія служби закарпатської патрульної Олени Фодор
- Тут знають всіх учнів по іменах: як живе ужгородська школа №13
- "Дрон помсти" разом з іншими безпілотниками передали військовим волонтери Руху підтримки закарпатських військових
- Понад 400 релокованих підприємств на Закарпатті створили майже 13,5 тисяч робочих місць: з яких регіонів переїхав бізнес
- Деокупація пам’яті: як замку «Паланок» повертають його українську історію

До цієї новини немає коментарів