«Ми всі однієї крові». Нацгвардійці стали донорами крові для поранених побратимів

Нацгвардійці Закарпаття стали донорами крові. Військовослужбовці завітали до станції переливання у день донора крові. Для багатьох це не вперше – військові регулярно здають кров для поранених побратимів. В цей день вони своїм прикладом закликали усіх небайдужих громадян долучитись до донорського руху.
«Нічого страшного в здачі крові немає. Я не вперше це роблю, і відразу погодилась, коли наші хлопці запросили мене сьогодні сюди. Закликаю усіх закарпатців приходити та здавати кров для наших побратимів, які зазнають поранень і потребують саме такої допомоги. Ми ж – українці – всі однієї крові», - говорить молодший лейтенант Національної гвардії України Інесcа Орябко.
«Ідея здати сьогодні кров виникла спонтанно – просто у розмові. Я відразу погодився. Для мене це не перший досвід. Я добре усвідомлюю, що це може врятувати життя якісь людині, а мені це не завдасть ніяких незручностей. Тому я сьогодні тут. Хочу подякувати всім донорам крові – усі ці люди роблять велику справу, і мені було дуже приємно бачити велику кількість людей на станції переливання крові. Це означає, що ми зможемо врятувати багато життів», - поділився враженнями капітан Ігор Іванов.
У підрозділі Нацгвардії запевняють, що сьогоднішня акція присвячена дню донора крові, але не є разовою. Багато нацгвардійців: і солдатів, і офіцерів регулярно приходять на станцію переливання і свідомо здають кров. Дехто з військовослужбовців завітають на станцію переливання найближчими днями – після нарядів і виконання інших поставлених задач.
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- Доторкнутися до грона і полюбити своє. На Закарпатті для майбутніх виноробів та туристів влаштували відкритий збір винограду
- Мукачівський прихисток: як митець відроджує творчість у будинку Ерделі
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- Мобільна вогнева міць навчання гвардійців Закарпаття на бронетехніці
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»

До цієї новини немає коментарів