«Ми всі однієї крові». Нацгвардійці стали донорами крові для поранених побратимів

Нацгвардійці Закарпаття стали донорами крові. Військовослужбовці завітали до станції переливання у день донора крові. Для багатьох це не вперше – військові регулярно здають кров для поранених побратимів. В цей день вони своїм прикладом закликали усіх небайдужих громадян долучитись до донорського руху.
«Нічого страшного в здачі крові немає. Я не вперше це роблю, і відразу погодилась, коли наші хлопці запросили мене сьогодні сюди. Закликаю усіх закарпатців приходити та здавати кров для наших побратимів, які зазнають поранень і потребують саме такої допомоги. Ми ж – українці – всі однієї крові», - говорить молодший лейтенант Національної гвардії України Інесcа Орябко.
«Ідея здати сьогодні кров виникла спонтанно – просто у розмові. Я відразу погодився. Для мене це не перший досвід. Я добре усвідомлюю, що це може врятувати життя якісь людині, а мені це не завдасть ніяких незручностей. Тому я сьогодні тут. Хочу подякувати всім донорам крові – усі ці люди роблять велику справу, і мені було дуже приємно бачити велику кількість людей на станції переливання крові. Це означає, що ми зможемо врятувати багато життів», - поділився враженнями капітан Ігор Іванов.
У підрозділі Нацгвардії запевняють, що сьогоднішня акція присвячена дню донора крові, але не є разовою. Багато нацгвардійців: і солдатів, і офіцерів регулярно приходять на станцію переливання і свідомо здають кров. Дехто з військовослужбовців завітають на станцію переливання найближчими днями – після нарядів і виконання інших поставлених задач.
До теми
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
До цієї новини немає коментарів