Художник зі Свалявщини Владислав Лізанець: «Зараз митці спрямовують всю енергію на волонтерство»

Війна триває, наші військові виборюють перемогу на фронті та щодня наближають Україну до омріяної перемоги. Не залишається осторонь і мистецтво, адже зараз творчі люди, як ніколи раніше, беруть участь у допомозі ЗСУ, - пише інтернет-видання Район.Свалява. Сьогодні герой публікації Владислав Лізанець з Родникової Гути – митець, художник, один з представників культурного життя Свалявщини. 

Владиславе, як вплинула на тебе війна у плані роботи та «народження» нових творів?

– Зараз митці беруть участь у волонтерстві та допомозі нашим ЗСУ. Неможу говорити за всіх, але більша частина художників зараз – волонтери. За період відколи дізнався, що в Україні почалась війна, я не намалював жодної картини. Але у мене вже є ідея створення нової роботи, поки що вона у мене в голові, але я вже обдумав назву, і, гадаю, найближчим часом візьмусь за її реалізацію. 

Про що буде картина?

– Картина буде символічною. Назву триматиму в секреті поки, а стосовно ідеї, то вона про те, як закінчиться війна в Україні.

Чи актуальне зараз мистецтво у фінансовому плані, адже фінансова винагорода за свою роботу не менш важлива для художника?

– Скажу відверто. Зараз всі покупці та поціновувачі мистецтва зосереджені на одному – волонтерство та допомога армії. Всі донатять, допомагають, хто як може. І я це повністю підтримую. Але впевнений, коли Україна здолає ворога на своїй землі, тоді настане черга митців. Людям потрібно буде переключити увагу з війни на щось яскраве та позитивне, люди почнуть по-новому цінувати мистецтво, яке не переставало існувати в умовах війни, а навпаки – показало себе на увесь цивілізований світ. Виникне потреба у великій кількості художників, які відіграють свою роль у психологічному відновленні українців, воїнів після війни. Думаю, частина мистецтва трансформується в арт-терапію, в якій я залюбки візьму участь. Загалом, навіть тепер можна знайти заспокоєння у мистецтві. Не завжди пігулки допомагають, а ось пробувати щось нове, брати пензля до рук – дає неабияке психологічне розвантаження. Це я вам говорю як митець.

У твоєму репертуарі є дивна картина з червоною рікою та вогняним лісом. Який зміст вона несе у собі?

– Картину, я намалював ще в далекому 2007 році. Не знаю, що мене надихнуло тоді, але, можливо, вона несла у собі якийсь пророчий зміст щодо подій, які відбуваються зараз. Думаю, митці у своїх роботах не один раз відображали певні події з майбутнього. 

Розкажи про свою першу картину та, власне, як зрозумів, що прагнеш до мистецтва?

– Свою першу картину намалював 17 років тому. Це була моя перша репродукція Вінсент ван Гога «Осінній пейзаж з чотирьма деревами». Я намагався передати кольори цих дерев і природу зображену на картині. З тих пір і почалась моя мистецька стежка. Бувало, не малював по декілька років і знову брався за пензля...

Десь навчався мистецтву? 

– Ні. Взагалі то за освітою я - інженер-програміст. А ось малювати вчився сам. 

Чим займаєшся після того, як взяв «творчу паузу»?

– Як і раніше працюю у школі, викладаю інформатику. Очолюю ГО «СОКІЛ-КАНЮК», яка займається освітою, культурою та аматорським спортом. Це громадська організація, яка діє спільно з нашими чеськими колегами. До війни ми досить тісно співпрацювали, брали участь у різних дитячих спортивних та освітніх подіях, розвивались потужно. Але повномасшатбне вторгнення росіян внесло свої корективи...

Тобі бажаємо натхнення на реалізацію нових картин, перемоги на всіх етапах життя та якнайшвидшого повернення до малювання.

– Щиро дякую. Як завершу нову роботу, ви перші дізнаєтесь про неї (сміється - авт.)

Пропонуємо ознайомитись з творчими доробками Владислава Лізанця, який малює натюрморт та пейзаж у стилі імпресіонізму.

Довідково: Імпресіоні?зм (від фр. impression — враження) — мистецька течія у живописі, а також у літературі та музиці, яка виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку XX століття у Франції. 

Імпресіоністи у своїх творах намагаються відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів і переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла, проте, на відміну від неокласицизму не мають на меті об'єктивно відображати реальність, а ставлять за ціль поділитися власними почуттями зі спостерігачем твору, вплинути на нього.