У Берегові вшанували пам’ять жертв радянського авіаудару 1944 року

Однак бомбардування було неточним, тож постраждали й навколишні вулиці. Після цього радянські літаки почали обстріл міста, розстрілюючи не тільки військових, а й мирних жителів. Жертвами цих жахливих і шокуючих дій стало близько 250 людей. Їх пам’ять вшанували спочатку на громадському цвинтарі міста. В рамках меморіального заходу, організованому Консульством Угорщини в Берегові, з тематичними віршами виступили учні берегівського ліцею ім. Габора Бетлена, відтак представники церков помолилися за упокій загиблих.

Очільник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар зазначив, що подібні меморіальні заходи мають важливе значення в житті громад, адже таким чином молодь дізнається про історичні події минулого, які й донині значно впливають на їхнє життя.

Вшанування пам’яті продовжилося біля меморіальної дошки на будівлі залізничного вокзалу. Співорганізаторами заходу виступили Закарпатський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, громадська організація Pro Cultura Subcarpathica та Закарпатський угорський ліцей.

На початку лаборант філологічного факультету Закарпатського угорського інституту Сільвестр Ферку заспівав угорську народну пісню «Паде дощ».

Голова Берегівської територіальної громади Золтан Бабяк на початку свого виступу повідомив, що трагедія 79-річної давнини безпосередньо торкнулася і його родини, адже осколкові поранення отримав його дідусь по материнській лінії, від чого відчував болі та страждав до кінця життя.

«Сьогодні ми зібралися тут із нагоди річниці найдраматичнішої, найболючішої події в історії Берегова. 9 жовтня 1944 року осколки бомб, що падали з неба, та хаотичний обстріл, відкритий після бомбардування, забрали життя поранених солдатів, які поверталися додому до своїх родин, дітей різних народів, а також життя невинних жителів Берегова, які перебували тут чи навіть за кілька сотень метрів звідси.

Це злодіяння залишається невід’ємною частиною історії нашого міста, нашої власної історії, не даймо йому канути в лету!» – наголосив міський голова.

«Сьогодні ми проголошуємо тут цінності єдності та миру, і сподіваємося, що нам ніколи не доведеться пережити подібні жахи», – додав очільник громади.

Завідуючий кафедри історії та суспільних наук Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Дьордь Чатарі пригадав період Другої світової війни, коли у жовтні 1944 року радянський фронт досяг Берегова. Наслідки цього відчуваються досі. Біля вокзалу колись стояв привокзальний готель, на його місці нині ростуть дерева та кущі, бо готель теж постраждав внаслідок бомбардування, після чого його вже не відновлювали.

«Ті події торкнулися майже кожного з нас, адже, якщо уважно вивчити історію своїх родин, ми зрозуміємо, що майже кожен із нас втратив когось зі своїх рідних у ті часи», – додав історик.

На завершення Сільвестр Ферку продекламував вірш Міклоша Радноті «Я не можу знати». Затим присутні поклали вінки до пам’ятної дошки на стіні берегівського залізничного вокзалу.

CsA/Kárpátalja hetilap