Ветерани в публічному просторі: як уникати стереотипів і працювати відповідально

Ініціювали захід Ужгородський осередок ГО «Захист держави» спільно з партнерами ГО СУБД «Нескорені» та ГО "Центр ветерана".  Учасники обговорили мову поваги в публічному просторі, уникнення стереотипів, коректне висвітлення соціальних і правових питань, а також співпрацю медіа та громадського сектору у ветеранських проєктах. Окрему увагу приділили адаптації ветеранів у цивільному житті.

Євген Юрочко, керівник Ужгородського осередку ГО «Захист держави» розповів, що організація нещодавно відзначила рік роботи та об’єднує ветеранів, які після служби продовжили працювати в громадському секторі. «Ми зрозуміли, що маємо залишатися корисними країні. Назва нашої організації символічно пов’язана з подіями 24 лютого», – наголосив він.  За його словами, в Україні вже понад мільйон ветеранів, а з урахуванням родин війна торкнулася 3–4 мільйонів людей. Лише на Закарпатті повернулися понад 15 тисяч ветеранів. Один із ключових напрямів роботи організації – первинна правова допомога: із серпня минулого року надано понад 300 консультацій.

Едуард Залеський, керівник ГО СУБД «Нескорені» детальніше зупинився на діяльності ветеранського простору, що працює на базі спортивно-реабілітаційного центру для людей з інвалідністю та ветеранів війни. «У нас можна пройти реабілітацію безкоштовно – достатньо направлення від сімейного лікаря, прийти до нас у центр, записатися на рецепції, надати медичні виписки. Далі пацієнт потрапляє до лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, який призначає відповідні процедури», – зазначив він. Окремий метод реабілітації, який застосовують у центрі, – іпотерапія. Лише за минулий рік через цей механізм пройшли понад сто ветеранів.

У просторі діє програма психологічної підтримки для дружин військовослужбовців, працюють капелани, створено патронатну службу для підтримки родин загиблих та безвісти зниклих. Також реалізуються освітні програми – протягом року проведено понад 20 тренінгів із підприємництва та бізнес-планування.

  Важливу роль відіграє й спортивний напрям. «Спорт – це більше, ніж фізична активність. Це формування ветеранської спільноти. Тут ветерани підтримують один одного, переключаються, реінтегруються в цивільне життя. Це ефективний і дієвий метод реабілітації», – наголосив керівник організації. Ветеранський простір працює за адресою: вул. Тихого, 13Б. А заняття, зокрема з бразильського джиу-джитсу, відбуваються у розважальному комплексі «Гармонія».

Андрій Василечко, керівник ГО «Центр ветерана» зазначив, що після завершення війни кількість ветеранів може зрости до п’яти мільйонів. «Реінтеграція – складний процес і для ветеранів, і для громад. Вона має відбуватися насамперед на рівні місцевих громад через живу взаємодію та соціальні зв’язки», – сказав він, а також звернув окрему увагу на житлове питання і складність реалізації державних програм, зокрема «єОселя». «На жаль, на практиці виникає багато труднощів. Формально програми існують, але реалізувати їх складно. Наприклад, нещодавно до мене звернувся побратим, людина з інвалідністю внаслідок війни та внутрішньо переміщена особа. Держава виділила йому близько двох мільйонів гривень на придбання житла, але знайти відповідний варіант практично неможливо. Умови складні, часто потрібна додаткова доплата, продавці на вторинному ринку не завжди готові працювати через безготівкові механізми, забудовники теж не завжди долучаються до програм», – пояснив Андрій Василечко

Учасники дискусії також підкреслили необхідність активнішої комунікації з ветеранами на місцях. Плануються виїзні прийоми юристів і психологів у територіальних громадах, аби зробити допомогу доступнішою.

Спікери наголосили, що ветерани часто не звертаються по підтримку через внутрішню ізоляцію та недовіру до інституцій. «Потрібно не чекати, а залучати. Пояснювати, запрошувати, створювати доступні умови», – зазначили учасники. У коментарі щодо адаптації військових після повернення з фронту Едуард Залеський наголосив на важливості взаємного розуміння між ветеранами та суспільством: «Коли люди повертаються з війни, вони можуть здаватися більш різкими або емоційними. Але це не про агресію як таку – це наслідок пережитого досвіду. У першу чергу від суспільства потрібні стриманість, лояльність і повага. Важливо намагатися зрозуміти, чого вони хочуть. А вони хочуть бути залученими, бути зайнятими, бути частиною процесів у громаді. Моя рекомендація ветеранам: не закриватися в собі. Не ізолюватися. Дуже важливо робити крок назустріч, шукати спілкування, підтримку, можливості для реалізації».

Окремо порушили питання ставлення до ветеранів у державних установах. За словами спікерів, йдеться не про привілеї, а про людяність і повагу. Але в багатьох структурах підхід однаковий для всіх, без урахування особливостей ветеранів. Формально може бути написано “поза чергою”, але на практиці ветеран не завжди готовий наполягати чи конфліктувати. Більшість просто мовчки стоятиме в черзі».

Спікери наголосили, що ветеранам важливе передусім людяне ставлення. Іноді достатньо коректного ставлення та налагодженої комунікації. Ветеранів не можна ділити на “своїх” і “чужих” – усі вони заслуговують на рівну повагу. Йдеться не про якісь особливі привілеї, а про повагу. Іноді достатньо елементарної уваги та коректного ставлення. Це не потребує великих ресурсів, потрібно більше інформування, можливо, додаткові навчання для працівників, які безпосередньо працюють із людьми.