Історія закарпатського медика, який під обстрілами рятував життя пораненим херсонцям

Історію закарпатського медика розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Серед причин, які спонукали поїхати працювати у прифронтову зону, Юрій Реднік називає прагнення допомогти людям, які залишились живуть в Херсоні.
"Це був мій невеликий внесок у нашу Перемогу. Робота на "швидкій" в Херсоні дала мені неоціненний досвід не лише професійний, але й життєвий. Осколкові поранення, евентрація кишківника — все, що ми вивчали і застосовували в навчально-тренувальному центрі на манекенах, довелося застосовувати на практиці, у військових умовах", — розповідає медик.
Історія закарпатського медика, який під обстрілами рятував життя пораненим херсонцям
Зі слів Юрія, викликів було досить багато. Люди страждали не тільки фізично, але й психологічно. Стрес та страх серед населення вимагали від нас не лише медичної, але і емоційної підтримки. Серед пацієнтів — багато людей старших за 80 років. Постійна напруга та переживання провокували інсульти, інфаркти, загострення хронічних хвороб."Найбільш екстремальні виклики — у мікрорайон Острів, сполучений з Херсоном мостом. Ця територія постійно під обстрілами. Головне — чимскоріш забрати-стабілізувати пацієнта і їхати геть. Може бути знову "приліт". Водії "швидких" досвідчені, знають де можна заховатися: за будинками, деревами щоб дрони не бачили. Часто в машині не включали світло, а тільки синю підсвітку й так надавали допомогу хворим та пораненим. На щастя, всіх кого ми забирали, вдавалося врятувати", — згадує Юрій Реднік.
Медик додає, що коли більшість свого часу перебуваєш в небезпеці, в екстремальних ситуаціях, то починаєш цінувати багато речей, які раніше здалися звичайними.
Головна мрія фельдшера Юрія Сойми — перемога України. І разом зі своїми колегами він наближає її на медичному фронті як на передовій, так і тут – в глибокому тилу.
До теми
- Чому вовки й ведмеді дедалі частіше підходять до осель на Закарпатті — пояснив мисливствознавець Василь Агій
- Доби запису, години аналізу: чому холтерівське моніторування – це набагато складніше, ніж здається?
- В Ужгороді в Парку Перемоги висадили алею з 20 медоносних павловній
- Врятував чотирьох побратимів від отруєння газом. Історію ужгородця Євгена розповіли в 101 окремій бригаді ТрО
- Гойдалки на продуктовому ринку: як змінюються цінники в Україні та що відбувається на Закарпатті
- «Контракт 18-24» у дії: як 19-річна Марина «Скай» стала операторкою БпЛА
- Світло пам’яті, яке не згасає: 1 листопада на Пагорбі Слави в Ужгороді
- Кілька поїздів до Закарпаття та із області затримуються: які рейси та на скільки
- На Закарпатті готуються до Дня вшанування пам’яті померлих
- 132 вчителів шукають на Закарпатті: які саме фахівці потрібні
- На Закарпатті до середини листопада зберігатиметься низька водність у річках
- В Ужгороді відкрили меморіальну дошку чеському архітектору та містобудівнику Адольфу Лібшеру
- Два заклади освіти Закарпаття — серед 50, які впроваджують курс «Пишемо есе» в 10-му класі
- Переселенці частіше обирають місто, ніж село: яка ситуація у громадах поблизу Ужгорода
- «Упала на коліна й дякувала Богу»: мати звільненого з російського полону Мирона Сегедія — про першу розмову з сином
- Понад 2 мільйони людей перебували на Закарпатті від початку повномасштабної війни
- Гіпертензії, цукровий діабет та інше: що виявляє скринінг здоров’я у Закарпатському кардіоцентрі
- Психологи, мами та сестри: як ГО «Помагатори» реабілітує поранених військових в Ужгороді
- Закарпатські електромережі підготували до зими
- Військовослужбовець і скульптор Михайло Ходанич: «На фронті естетики багато»





До цієї новини немає коментарів