Стоянка первісних людей в закарпатському Королеві виявилася найстарішим людським поселенням Європи – 1,4 млн років

Старовинні знаряддя праці знайшли ще в 80-х
У закарпатському селищі Королеві ще у 1980-х роках знайшли примітивні кам'яні знаряддя праці, але на той час їх ніхто не зміг датувати.
Лише через 44 роки завдяки новітнім технологіям вченим удалося визначили вік артефактів – 1,4 мільйона років – на сьогодні це найдавніші докази існування людини в Європі. Тепер вони можуть слугувати свідченням того, що перші люди у Європі проживали в Україні.
Ймовірно, що ці території населяли Homo erectus, або людина прямоходяча. Це підтверджує теорію про заселення Європи зі сходу на захід – з Кавказу через Карпати.
"Досі не було вагомих доказів міграції зі сходу на захід. Тепер ми їх маємо", – каже співавтор дослідження, український археолог з Академії наук Чеської Республіки у Празі Роман Гарба.
Карта (фото: Nature)
Найстаріше поселення було в Іспанії
Попередні дослідження датували перше поселення на європейському континенті в Сьєрра-де-Атапуерка, Іспанія, між 1,2 і 1,1 мільйонами років тому. Проте сучасні дослідження підтвердили, що поселення на сучасному Закарпатті існувало на 200-300 тисяч років раніше. Але навіть у самому древньому шарі не було знайдено людських останків.
"Радіометричне датування першого поселення в Королеві не лише заповнює велику просторову прогалину між Грузією та Іспанією з найдавнішими на сьогодні територіями. Воно також підтверджує гіпотезу про те, що перша хвиля заселення Європи проникла зі сходу на захід", – резюмував Гарба.
Археологічна стоянка у Королеві є значущою у загальноєвропейському масштабі. Шар видувного лісу (континентальної ґрунтоутворювальної гірської осадової породи) та палеогрунту тут сягає глибини до 14 метрів та містить тисячі кам'яних знарядь.
"Королево було важливим джерелом сировини для їхнього виробництва. Сім часових періодів поселення представлені на конкретному дослідженому місці. Хоча на цьому місці зареєстровано щонайменше дев’ять різних палеолітичних культур: люди жили тут з найдавнішої епохи до періоду перед 30 тисяч років тому", – зазначив український археолог і співавтор дослідження Віталій Усик.
Як підтвердили дані
Археологи та антропологи змогли підтвердити свої гіпотези за допомогою знань і технологічних можливостей ядерної фізики та геофізичних наук. Зразки кам’яних брил зі стоянки Королево хімічно оброблені та обміряні вченими з Чехії та Німеччини в науково-дослідному інституті Центру Гельмгольца. Потім за допомогою нових розрахунків датування вчені з Інституту геофізики Академії наук Чеської Республіки визначили вік зразків.
"Такий об’єкт заслуговує на включення до Списку всесвітньої спадщини. І ми хотіли б почати переговори та працювати над необхідною документацією, зокрема планом його охорони. Він розташований у районі кар’єру з активним видобутком андезиту", – сказав Гарба.

Кам'яне знаряддя (фото: Роман Гарба)
Що відомо про Королево
Археологічна стоянка Королево розташована неподалік від міст Хуст та Виноградово на Закарпатті. Між 1920 та 1938 роками містечко входило до складу колишньої Чехословаччини, називалося на чеський лад – Кральово над Тисоу.
Це був важливий залізничний вузол між Чехословаччиною та Румунією. Перші відкриття поселень раннього кам'яного віку тут зроби чехословацький археолог Йозеф Скутіл. Однак офіційно відкриття Королевської стоянки відбулося в 1974 році.
Перші розкопки тут проводив київський археолог Владислав Гладилін - з 1975 по 1992 роки. Поодинокі розкопки проводять й тепер.
Нові дослідження проводились на основі контракту між Інститутом ядерної фізики Академії наук Чеської Республіки та Інститутом археології НАН України, підписаного у 2021 році. Проєкт підтримала Європейська комісія, Міністерство освіти, Ґрантова агенція Чеської Республіки та Ґрантова агенція Карлового університету.
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна


До цієї новини немає коментарів