Інклюзія під час війни: як живуть дитячі інтернати в нинішніх умовах

Ремонт - відбудову двох закинутих будівель почали минулого року, у червні вже планують завершити. Приміщення, які колись належали психіатричній лікарні у Вільшанах, передали в оперативне управління дитячому будинку-інтернату у 2022 році.

«Одна будівля, яка ремонтується, колись було їдальнею для працівників лікарні. Після реконструкції та буде будиночок підтриманого проживання для наших 6-ти дорослих вихованців. Інша будівля -- колишній садочок, тут, як завершимо, буде проживати 18 лежачих діток четвертого профілю з важкими фізичними розумовими водами. У сучасних умовах по двоє в кімнатці з відповідними санітарними умовами, - коментує Богдан Кикина, директор комунальної установи “Вільшанський дитячий будинок-інтернат». -  Офіційне відкриття має бути у червні-липні». Зараз у будинку-інтернаті проживає 188 осіб, у том числі 19 внутрішньо переміщених із східних і південних областей.

Гроші на реконструкцію двох будівель - 17 млн. грн.- знайшов БФ «Комітет медичної допомоги в Закарпатті». Постійна підтримка інтернату -- найбільший проект цієї організації, яка працює з Вільшанським будинком-інтернатом майже 24 роки. «Інтернат розвивався всі ці роки і наразі він готовий до надання якісних соціальних послуг. А щоб їх надавати, треба мати  відповідні умови. Тому Комітет долучився в пошуку фінансування і знайшов кошти у Міністерстві закордонних справ Німеччини разом зі своїм німецьким партнером,- пояснює Наталія Кабацій, директорка БФ «Комітет медичної допомоги в Закарпатті». -  Зайнятість для дітей тут забезпечено, але умови проживання досить лімітовані. Тому питання постало так критично. Вихованці досі перебувають у палатах, де, наприклад, розміщені по 12 осіб. Тобто ми сьогодні говоримо про якісь європейські стандарти, інклюзію, а через брак приміщень діти змушені проживати в таких умовах. Ми прагнемо бути європейською країною, тож повинні дбати і про найслабшу категорію нашого населення, яка, на жаль не може сама собі забезпечити».

За словами Наталії Кабацій, вони завжди працюють з державними закладами, або показати, що реформи можуть впроваджуватися, хоча вони потребують більше часу.  В Україні такого прогресивного державного закладу, який би займався дітьми із складними випадками інвалідності немає. На наступний рік у Вільшанському інтернаті планується запустити відділення, де будуть надаватися більш комплексні послуги. Співпрацюватимуть з інклюзивно-ресурсним центром громади, батьки отримають кращу можливість приїздити на відпочинок з дітками.

Брак фахівців – це ще одна суттєва проблема для інтернату, крім збільшення житлової площі.  Місцеве керівництво веде перемовини з Драгівським інклюзивно-ресурсним центром, щоб залучити спеціалістів. Також Вільшанський дитячий будинок-інтернат має будинок волонтера на своїй території, тут можуть оселитися і студенти, які приїжджають на практику із чеських та Ужгородського університетів.

«Зараз гостро стоїть питання знайти фізіотерапевта. Є фахівчиня з Чехії, яка готова приїхати на рік і надавати тут послуги, - каже Леся Левко, координатора проєктві БФ «Комітет медичної допомоги в Закарпатті».  -  Частиною нашого проєкту є робота з дітьми і підтримка дітей в подоланні травматичного досвіду, який вони отримали військових дій. І тут ми тісно співпрацюємо з організацією «Щасливі діти», які протягом цілого року організовують різні заходи для місцевих та ВПО.  Таким чином ми маємо інтеграцію і хороший обмін».  

В інтернаті діти не просто перебувають, вони тут повноцінно живуть. Завдяки керівництву та Комітету медичної допомоги в Закарпатті ті, хто здатний фізично рухатися або пересуватися на візочку залучені до навчання у 8-ми майстернях, повністю облаштованих матеріалами та технікою. Тут можна виткати килимок, чи зробити ароматичну свічу, зваляти з вовни оригінальну річ, виготовити керамічну тарілочку. З музичної майстерні долинають звуки різноманітних музичних інструментів. А ще вихованці працюють у теплиці і мають ціле котяче «царство» на території.

«Це тільки частина вихованців, адже заклад - єдиний в області, де перебувають молоді люди з найважчими вадами як фізичними, так і ментальними. Основна мета їх зайняти, і ця зайнятість не може бути одноманітною. Тому ми розширили спектр наших майстерень, а вироби возимо на різні виставки, не тільки в Україні, але й закордоном», -  каже Богдан Кикина. Близько 10% випускників закладу спроможні жити біль-менш самостійно із соціальним супроводом. Тільки одиниці можуть навчитися читати і писати, таких тут наразі троє. Тому у соціалізації та розвитку дітей роблять акцент на навичках з трудової адаптації. Підбирають індивідуальну програму ручної праці, щоб у подальшому вихованці займалися у майстернях.

У приміщенні інтернату - концертний зал, який сконструйовано такий чином, що задня стіна сцени переходить у на півсферу - тут зразу можна влаштувати ляльковий театр. Або просто скористатися як гримеркою.  А ще тут у грудні минулого року відкрили кав’ярню – крамницю. Це одна з тих 8-ми майстерень, де вихованці інтернату можуть працювати і відчувати себе справді потрібними.

  Надіслати другу