На Закарпатті вручили орден матері загиблого гвардійця

Хлопець зміг пережити бої за місто, вирватися з окупації і переїхати на Львівщину. Там вступив до університету. Хотів стати істориком і археологом. А коли в 2023 році зрозумів, що історію треба не лише знати, а і творити, то добровольцем вступив в лави Національної гвардії України. Мужньо і професійно Андрій виконував складні завдання і з усіх сил намагався помститися росіянам за загублені життя, скалічені душі, зруйновані українські міста і власні мрії. У серпні минулого року загинув захищаючи Батьківщину. Указом Президента України № 35/2024 від 29.01.2024 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові нагороджений орденом «За мужність » ІІІ ступня (посмертно). Нагороду матері героя вручили керівництво Хустського району Закарпатської області і офіцери Національної гвардії України.
«Війна безжальна і забирає найдорожче, що в нас є – наших людей. Відважних, красивих, молодих, вмотивованих хлопців та дівчат. Тому ми повинні робити все від нас залежне, щоб залишатися гідними їхнього неоціненного подвигу», – заявив керівник Хустської районної військової адміністрації Віктор Сабадош.

«Він був старшим у відділенні. Окрім того, що був надзвичайно творчою людиною, писав вірші, Андрій проявив лідерські якості і вміння адаптуватися до будь-яких обставин. На штурм він мав йти в першій групі і не намагався знайти причини не робити цього, а спокійно прийняв завдання. Одного разу ми витягували суміжників, у яких були кульові поранення в голову. Він надавав їм допомогу і виносив на евакуацію, в той момент він чітко давав команди, що кому і як робити. В його характері і професіоналізмі ніхто не сумнівався, і всі слухались його. Потім ми з ним разом отримали поранення і разом нас везли на евакуацію, попри те, що поранення було важке, Андрій боровся, у нього вже закидалися очі, і він хотів відключатися. Але як би йому важко не було, він розмовляв з медиками довгий час. Маю за честь знати Його», – розповів побратим Андрія Прокопчука.
До теми
- "Кілька разів ворожа піхота застрибувала в наші траншеї". Історія командира роти 128 бригади, який безвилазно пробув на позиціях 343 дні
- Курси командирів маневрених родів військ в США – закарпатець, єдиний представник з України, розповів про свій шлях в ЗСУ
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- "Ворог веде себе не по-людськи. Це скотина в обличчі людини": боєць 128 бригади Олександр з позивним Айдар
- 112 учасників, 115 000 грн для ЗСУ: Tolk взяв участь в Uzhhorod Half Marathon 2026 як найбільша команда півмарафону
- Ради ВПО: інструмент впливу чи формальність
- “Смугасте поповнення”: у Карпатах зняли цілу родину диких кабанів у нічному лісі (відео)
- Як чарівники із Благодійної організації "Знак надії" перетворюють переселенців на магів
- «Мав бронь, але пішов на фронт: історія 51-річного військового 128-ї бригади, який став піхотинцем»
- Офіцери 128-ї бригади відвідали побратимів, які повернулися з полону
- Захищав Україну на Сумському, Харківському та Запорізькому напрямках: історія нацгвардійця Владислава Бурханова
- «Дядя Вася»: спокій та позитив серед війни. Історія бійця 128-ї бригади
- Психологічні наслідки війни: в Ужгороді обговорили масштаби проблеми
- Як політолог з Ужгорода став командиром екіпажу БпЛА на передовій
- Позивний “Імпорт”: як IT-фахівець із Чехії став оператором дронів у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді
- «Якби не відкрив вогонь — було б гірше»: військовий 128 бригади, водій-механік M113 збив ворожий дрон і врятував екіпаж
- Олександр Михалко: характер, сильніший за страх
- Один проти тринадцяти: історія бійця 128-ї бригади, який у бою під Дебальцевим знищив 13 ворожих піхотинців
- Понад 400 релокованих підприємств на Закарпатті створили майже 13,5 тисяч робочих місць: з яких регіонів переїхав бізнес
- Прикордонник Вадим Гджега: "Раніше думав, що знаю межу витривалості. Тепер розумію – вона значно далі"

До цієї новини немає коментарів