Військові мають можливість реабілітуватися за рахунок українсько-латвійського проєкту
«Проведено унікальну операцію, яка відновила опорну функцію кукси, що дозволить у найближчий період за протезувати Антона, - прокоментував Віктор Петров, директор Спортивно-реабілітаційного центру для військових та людей з інвалідністю ім.Олега Кравця. – Військовий став першим пацієнтом з реабілітаційного проекту, якому допомогли провести складну операцію із залученням фінансової підтримки латвійських благодійників.
Допомагає з латвійського боку Сергій Молдаванс, керівник міжнародного проєкту з реабілітації. Він народився і живе в Ризі (Латвія), але рідня чоловіка з Вінницької області. За словами Сергія Молдаванса, з початку війни латвійці об’єдналися і почали підтримувати Україну. Крім допомоги від держави є багато приватних ініціатив, які збирають медикаменти, перев’язочні матеріали. Допомогу Сергій привозив в Україну. Наступним етапом співпраці із закарпатцями стала підтримка військового Антона, для проведення операції якому збирали гроші в Латвії. «Нам вдалося запустити пілотний проект і допомогти провести унікальну операцію, - каже Сергій Молдаванс. - Не дивлячись на те, що в Латвії багато українських військових проходять реабілітацію, такі операції можна провести в Україні. Ми хочемо привернути більшу увагу до цієї теми та залучати не просто пожертвування, але й кампанії та фонди, які готові брати участь у такій допомозі військовим в Україні».
Антон, позивний Тоха, з Мукачева, брав участь в АТО в 2014-2017 роках. З першого дня повномасштабного вторгнення мобілізувався, служив у 101 бригаді ТРО. «Так сталося, що наш батальйон виконував завдання на різних напрямках. На одному із завдань я наступив на міну і отримав поранення. В Куп’янську мене вивезли і стабілізували, направили у госпіталь в Харків, там дістали осколки і направив у Львівський шпиталь, - розповів Антон. - Там сказали, що потрібно ампутацію нижче коліна, перевели в Ужгород, тут полежав 2 місяці, сказали, потрохи будеш ходити. Але з листопада і дотепер я не міг на ногу стати, втратив надію, через спільного знайомого знайшов Віктора Петрова. Який пообіцяв, що мене поставлять на ноги. Запросили професора з Харкова, він провів складну операцію, п’ятка була повністю роздроблена, як виявилося, не було на що ставати. На жаль, для мене війна на фронті закінчилася, але ми потрібні комусь тут, є ще варіанти жити. Дуже багатьом потрібна допомога».
За словами Віктора Петрова, Антон стане наочним прикладом для інших поранених, що їх не залишать і будуть допомагати. «Є допомога і є кому допомагати. Все, що у наших силах, ми будемо робити. На сьогодні цифра українців, які потребують різного роду реабілітацію наближається до 1,5 мільйони», - додав Віктор Петров.
Наступні два місяці Антон відновлюватиме сили та проходитиме реабілітацію, а надалі забезпечуватиме комунікацію між військовими, що потребують подібної допомоги та представниками міжнародного реабілітаційного проекту.
За інформацією Ужгородського прес-клубу
Фото Ані Семенюк
До теми
- «Для хлопців був батьком і матір'ю»: історія командира з позивним «Бармалей»
- Ендокринолог Андрій Кваченюк: «Такі зоби, як на Закарпатті, я мало де зустрічав»
- 70 днів на позиції та два ордени «За мужність»: історія командира взводу 101-ї закарпатської бригади тероборони
- «Укриття врятувало їм життя»: історія військовослужбовця 128 бригади з позивним «Далекобійник»
- Регіональна програма «Турбота»: БО «Дерево мого життя»
- Дошкілля та «продовженка» без стресу для батьків: Центр «Інтелект» відкриває новий набір в Ужгороді
- Як жити з діабетом упевнено: в Ужгороді стартує Школа діабету для дітей і дорослих
- На Закарпатті 24–25 серпня зберігатиметься висока та надзвичайна пожежна небезпека
- Перші прапори незалежної України в Ужгороді: як це було
- Синьо-жовтий символ свободи: Україна відзначає День Державного Прапора
- «Вона навчила мене терпінню»: як службова собака Квейсі допомогла прикордоннику повернутися до спокійного життя
- «Бограч-index» – серпень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на 1,1%
- «Я не збираюся жити в іншій країні»: Надія Дьолог — про Ужгород, спорт і шлях до Паралімпіади
- Почути, підтримати, допомогти: як працюють військові психологи
- Через бойові дії із суттєвим запізненням курсує низка потягів до Закарпаття
- Стіл пам’яті: від закарпатської ідеї — до загальноукраїнської акції
- «Хто, кого і як має?» В Ужгороді відбудеться відверта розмова про психологію влади, ігор та тіла
- Традиційні сири та отари овець: як на Синевирі відроджують вівчарство
- На Тячівщині створять «Соляний атлас»: шукають джерела, копальні та давні шляхи
- Будинок «Просвіти» в Ужгороді: історія осередку української культури, де колись працював кінотеатр «Уранія»
До цієї новини немає коментарів