Солдатики Ігоря Броді: як ужгородський архітектор поєднав мистецтво з історією

Ужгородський архітектор Ігор Броді за своє життя створив і втілив чимало архітектурних проєктів, однак у цій статті йтиметься не про них. Адже крім основної роботи, пан Ігор пише казки, цікавиться історією й малює ескізи для створення сувенірних солдатиків. За цими ескізами були відлиті з бронзи вже шість видів фігурок. Вони є частиною задуманого паном Ігорем масштабного проєкту – створити колекцію, яка ілюструвала би війни, що точилися на території сучасного Закарпаття в різні періоди історії.

Ми зустрічаємося з архітектором Ігорем Броді в тихому ужгородському сквері. Він приніс із собою велику кількість матеріалів, але починає з головного – витягує з екоторби металеву коробочку, в якій на м’якій підстилці з вати лежать вони – маленькі бронзові воїни. Наразі їх є шість – майстерно виконані, з деталями, які можна розглядати годинами.

«У кожної людини є призначення, – розпочинає розповідь Ігор Броді. – Але мужчини завжди підсвідомо залишаються мисливцями й захисниками, тому нас так цікавлять зброя, солдатики, ножі, риболовля тощо. Мене ця тема теж захоплює. Я давно задумав створити колекцію мікропам’ятників із десяти епох тисячолітньої військової історії нашого краю. Починаючи від битви Арпада проти Лаборця, монголо-татар проти воїнів угорського короля Бейли IV, османів проти Угорського королівства, продовжуючи битвами куруців проти лабанців, Першою світовою війною й завершуючи Другою світовою війною. У кожній із десяти епох має вийти колекція з десяти флагманських мікропам’ятників або бронзових чіпів (не люблю називати їх солдатиками).

Як бачите, почав я втілювати проєкт не з епохи приходу угорців на наші землі, а зовсім випадково аж із четвертої задуманої мною епохи – повстання 1703-1711 років під проводом Ференца Ракоці ІІ. Сталося так, що мене запросили до ужгородського замку, в музей, на відкриття виставки, присвяченої історії цього повстання. Там була схема Довжанської битви куруців (повстанців) проти лабанців (військ австрійського імператора Леопольда І), і я собі подумав, що це виглядало би набагато цікавіше не у вигляді схеми, а зі зображеннями бійців – щоб можна було побачити, як виглядали тоді обидві армії. Сказав про це своєму товаришу Олександру Шпенику, а він запропонував спробувати намалювати.

Ігор Броді та його солдатики

Мені було дуже цікаво над цим працювати, адже я розумів, що створюю образи не якихось там чужих хлопців, а реальних воїнів, котрі колись були тут, на цих вулицях, билися біля нашого замку. З шести готових фігурок три зображують куруців і так само три – лабанців. У кожного воїна є імена. Ось це – Ян Руснак зі села Гукливого, в гуні, постолах, із бойовою косою, яка, до речі, була дуже небезпечною зброєю.  Ось це –  валах Іон Попеску з Рахівщини, а це гайдук з мукачівського замку Мігай Балог, родом із села Великі Лучки.

Коли я намалював перші ескізи, показав їх скульптору Михайлові Колодку, котрий тоді робив чудові мініскульптурки. Річ у тім, що мені потрібен був скульптор, котрий міг би перенести мій ескіз у форму. На жаль, із Михайлом співпраця не склалася, він незабаром поїхав із країни. Але мої солдатики таки знайшли його в Будапешті. Вже пізніше, коли я зробив їх із київськими скульпторами, знайомий антиквар в Ужгороді виставив кілька примірників у своїй крамничці. А якось подзвонив і сказав, що всіх солдатиків купили – друзі Михайла їхали до нього в гості й придбали фігурки йому в подарунок».  

Коли Ігор Броді задумав проєкт із бронзовими фігурками воїнів різних епох, він почав цікавитися також тим, чи хтось у світі їх зараз колекціонує. Під час подорожей Європою він звертав увагу, чи є в сувенірних та антикварних крамничках предмети такого роду, розпитувати, чи діють у містах клуби колекціонерів солдатиків. Виявилося, що пандемія ковіду дуже негативно позначилася на цій сфері. Так, у Цюриху за час пандемії закрився найстаріший клуб колекціонерів військових фігурок, у Берліні до ковіду було 12 таких клубів, а зараз нема жодного. Ці клуби були осередком спілкування, обміну, продажу, знайомства з новинками. Нині ж усе перейшло в інтернет. В Україні колекціонерів фігурок теж вистачає, хоча повноцінного клубу вони не мають. Саме тому здається, що цією темою мало хто цікавиться.

«Наразі, на жаль, я не бачу великого інтересу до того, що роблю, – веде далі Ігор Броді. – Однак сподіваюся, що мої фігурки в майбутньому все ж знайдуть свою нішу і своїх поціновувачів. Наш край здавна був частиною великих європейських політичних подій. Такі фігурки,  ставши колекційною річчю, могли би розказати всьому світові про нашу історію. Та й ми могли би дізнатися більше, наші діти не були би невігласами, а знали би про те, що відбувалося колись на території, де вони живуть.

У березні 2022 року я почав малювати ескізи до нового епізоду в нашій історії – сучасної російсько-української війни. Замальовки є, робота триває. Але не знаю, чи зараз це актуально, адже мій проєкт задуманий, як протидія двох армій, тобто потрібно буде зробити й фігурки військових російської армії. Загалом у цій сфері не прийнято виготовляти фігурки солдатів сучасних воєн. Навіть фігурки, які зображували би армії, що брали участь у Другій світовій війні, майже не виготовляються. Тому і я поки не поспішаю з тим, аби втілити в життя серію фігурок воїнів нашої війни. Колись до цього дійде справа».

Наразі Ігор Броді з ужгородським молодим скульптором Яном-Павлом Романом працюють над виготовленням серії фігурок, присвячених Першій світовій війні. За паном Ігорем – дослідження костюмів і зброї, виконання ескізів. Далі фахівець із 3D-моделювання має зробити об’ємну модель, а скульптор відлити її у бронзі. До грудня партія солдатиків-вояків армій, що брали участь у зимовій Карпатській операції Першої світової війні, має бути готова й почне шукати своїх колекціонерів. Бронзові фігурки не будуть дешевими, коштуватимуть близько 700-750 грн кожна, однак задумані вони, в першу чергу, як мистецька річ, яка буде ілюструвати нашу історію і розносити відомості про неї по всьому світу.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»