Листкове підживлення озимої пшениці 

Численні дослідження і результати досвіду багатьох фермерських господарств підтверджують, що листкове підживлення для озимої пшениці, проведене згідно з усіма правилами і агротехнічними вимогами, сприяє збільшенню врожаю та підвищенню якості отриманого зерна. Внесення рідких добрив для пшениці по листу широко практикують у багатьох країнах світу, адже така технологія є дійсно ефективною. 

Під час позакореневої підгодівлі рослини засвоюють необхідні поживні речовини через листову пластину. До основних елементів, необхідних пшениці в різних фазах вегетації, відносяться азот, калій, фосфор, магній, кальцій та сірка. 

Ретельного догляду вимагають сходи (перші 80–90 днів) рослин, для повноцінного росту та розвитку яких необхідно вносити калійні, фосфорні та азотні добрива. Види поживних речовин, їх формуляції і норми застосування рекомендується обирати в залежності від типу та стану ґрунту. Тож перед початком посівних робіт слід обов’язково провести хімічний аналіз ґрунту. 

В подальшому вносити азотні добрива й інші елементи живлення необхідно з урахуванням періодів максимальної потреби рослин в поживних речовин на кожному із етапів вегетації. Для цього варто дотримуватися загальноприйнятих термінів проведення підгодівлі озимої пшениці: 

1) до початку вегетації; 

2) у фазу виходу рослин в трубку; 

3) період від початку колосіння до наливу зерна. 

Крім того, підгодівля по листу озимої пшениці умовно поділяється на весняну та осінню. 

Навесні, через півроку після посіву озимих, рослини вступають у фазу активного росту і колосіння, яке прийнято називати «вихід в трубку». Ця фаза поступово переходить в процес утворення та наливу зерна. Саме в цей період слід ретельно стежити за рівнем таких важливих поживних елементів, як азот, фосфор, калій, бор, сірка, цинк, магній, марганець і мідь. 

Для забезпечення рослин повним комплексом даних речовин позакореневе підживлення озимої пшениці навесні повинне включати внесення карбаміду, аміачної селітри чи сечовини. 

Карбамід — одне з найпростіших і зручних для внесення добрив, яке забезпечує посіви необхідними дозами азоту. Ця речовина відмінно засвоюється рослинами, не викликаючи опіку листя і сповільнюючи процес їх старіння. Карбамід сприяє поліпшенню фотосинтезу й розщепленню білкових з'єднань. 

Аміачна селітра також є доступним і досить ефективним азотовмісним добривом. Так, підживлення озимих ранньою весною цим добривом дає хороший ефект на будь-яких типах ґрунту. Завдяки відмінній розчинності аміачна селітра швидко засвоюється рослинами, підвищуючи в зерні рівень клейковини й білка.  

Сечовина — ще один легкорозчинний засіб, що не викликає опіків листя під час проведення позакореневого підживлення озимої пшениці навесні. Як і аміачна селітра, сечовина здатна істотно підвищувати рівень вмісту в зерні клейковини і білка. 

Що ж до позакореневого підживлення озимої пшениці восени — воно включає застосування таких основних макроелементів як фосфор і калій. Це пов'язано з тим, що під час проростання і колосіння озимої пшениці культура найбільше потребує фосфору та засвоює найвищий відсоток цього елемента.  

Повноцінне фосфорне живлення допомагає уникнути скручування і передчасного засихання листя пшениці. При дефіциті фосфору терміни дозрівання врожаю пшениці затягуються, а надлишок цього елементу може стати причиною занадто швидкого дозрівання зерна і передчасного відмирання листя. Тому листкове підживлення озимої пшениці восени потрібно проводити тільки після ретельного розрахунку норм внесення поживних елементів. 

Що стосується калійних добрив, їх зазвичай вносять під час основного обробітку ґрунту в передпосівний період. Норма внесення — 14–23 кг/т. 

Калій бере участь у процесах синтезу білка і накопичення цукру, а також сприяє формуванню міцної соломини і крупного зерна. Дефіцит цього макроелемента в ґрунті знижує стійкість рослин до холодної погоди, робить їх більш уразливими для кореневих гнилей та іржі. Важливо й те, що оптимальна кількість калію здатна нейтралізувати негативні наслідки надмірного внесення у ґрунт азоту і фосфору.  

Щоб не допустити перенасичення ґрунту котримсь із елементів, можна використовувати збалансований комплекс NPK, до складу якого входять калійні, фосфорні та азотні добрива. Ціна на такі комплексні добрива зазвичай є значно нижчою, ніж вартість окремих монодобрив, які містять лише із елементів NPK.